Конфіскація майна (ст. 59 ККУ)

Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Адвокатське об'єднання "Чумак і Партнери"
Оновлено: серпень 2026

У моїй практиці справа про конфіскацію ніколи не починається з вироку. Спочатку слідчий суддя накладає арешт на майно, і вже від роботи захисту на цій стадії залежить, чим усе закінчиться: чи повернуть активи власнику, чи безоплатно вилучать їх у дохід держави.

Текст написаний для підозрюваних, обвинувачених, їхніх родичів і третіх осіб, у яких вилучають майно. Далі пояснюю, коли конфіскацію не призначать навіть за обов'язкової санкції, чи забирають єдине житло, чим конфіскація відрізняється від спеціальної, як суди вирішують долю майна дружини та як виконують вирок після змін, чинних з 10 березня 2026 року.

Матеріал має загальний характер і не замінює консультацію адвоката.

Що каже норма статті 59 ККУ

Закон описує конфіскацію одним абзацом, у якому вже закладено дві обставини, на які згодом може спиратися захист.

Забрати можуть тільки те, що належить самому засудженому. Конфіскація входить у види кримінальних покарань, а не належить до вилучення речових доказів чи забезпечення цивільного позову, хоча на практиці ці три механізми постійно плутають. До вироку майно перебуває під арештом, і саме на цій стадії працює скасування арешту майна.

Коли застосовують конфіскацію

Саме тут тексти в інтернеті помиляються найчастіше, а така помилка створює людині зайву паніку.

Прочитайте уважно. Норма вимагає не однієї ознаки, а двох одночасно. Злочин має бути тяжким або особливо тяжким і водночас корисливим. Сам лише корисливий мотив без потрібного ступеня тяжкості не дає підстав для конфіскації. Так само сама тяжкість без корисливого мотиву не є достатньою.

Окремі правила діють для злочинів проти основ національної безпеки та громадської безпеки. У таких випадках ступінь тяжкості взагалі не має значення.

Вимога санкції конкретної статті

Третя умова найпростіша й найчастіше вирішальна. Конфіскацію призначають лише тоді, коли її прямо називає санкція конкретної статті Особливої частини ККУ. Якщо конфіскації в санкції немає, призначити її не можна, хоч би яким корисливим злочин виглядав в очах слідства.

Отже, умови залежать від категорії злочину. У спрощеному вигляді перевіряють три речі:

Скільки майна може забрати суд

Забрати можуть усе майно або його частину. Обсяг конфіскації визначає суд, тому різниця між повною та частковою конфіскацією має принципове значення.

Коли суд обирає часткову конфіскацію, він зобов'язаний зазначити у вироку, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити конкретні предмети. Якщо обсяг вилучення у вироку сформульовано лише загальними словами, цю частину рішення можна оскаржувати. Це одна з підстав, яка може працювати навіть тоді, коли сперечатися з рештою обвинувачення вже пізно.

Конституційна гарантія права власності

Над цими правилами стоїть Конституція.

Право власності захищене так, що ні слідчий, ні прокурор не можуть конфіскувати майно самостійно. До вироку діє лише арешт, а скасувати арешт значно легше, ніж вирок. Кримінальна відповідальність настає за основним покаранням, а конфіскацію суд може приєднати до нього як додаткове. Основне покарання суд обирає за санкцією конкретної статті. Найсуворішим серед таких покарань залишається довічне позбавлення волі в Україні.

Конфіскацію застосовують лише тоді, коли вона прямо передбачена законом і доведено умови конкретної статті. Конфіскація майна як додаткове покарання може бути факультативною, коли суд оцінює доцільність її призначення, або обов'язковою залежно від формулювання санкції.

Злочини, що передбачають конфіскацію майна, найчастіше належать до груп із підвищеним ризиком незаконного збагачення чи корисливого мотиву. На практиці потрібно відрізняти конфіскацію, яку санкція визначає як обов'язкову, від факультативної конфіскації, коли суд "може", але не зобов'язаний її призначати. Водночас у випадках і з обмеженнями, визначеними ст. 69 ККУ, суд може не призначити додаткове покарання, зазначене в санкції як обов'язкове.

Корупційні та економічні злочини

Наркотичні злочини та злочини проти основ національної безпеки

Автомобіль як знаряддя злочину

Конфіскація автомобіля як знаряддя злочину можлива, коли слідство доводить, що транспорт використовували як інструмент вчинення правопорушення, а суд ухвалює рішення про спеціальну конфіскацію транспортного засобу. Водночас сам арешт автомобіля слідчим у кримінальному провадженні ще не означає, що транспорт конфіскують.

Типові ситуації охоплюють перевезення заборонених предметів, контрабандні схеми та інші епізоди, у яких автомобіль безпосередньо використовували для вчинення правопорушення. У справах про ДТП вилучення авто зазвичай обґрунтовують потребою провести експертизи, а не автоматичною конфіскацією. Надалі головне завдання полягає в тому, щоб повернути автомобіль власнику, якщо той не причетний, а транспорт не підлягає спеціальній конфіскації.

Спецконфіскація грошей і активів злочинного походження

Спецконфіскацію грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, застосовують, коли доведено кримінальне походження активів або їхній зв'язок зі злочином. На практиці це часто означає вилучення майна, арешт рахунків і готівки, а інколи й роботу з активами, які складно ідентифікувати, зокрема цифровими.

Основний ризик виникає у спорах про те, хто і якими доказами має підтвердити походження майна. Захист зазвичай спирається на документи, які підтверджують легальність доходів: джерело коштів, історію накопичення, договори та податкові документи.

Санкція може називати конфіскацію обов'язковою, але суд за певних умов її не призначає. На перший погляд це схоже на помилку, однак закон справді передбачає такі ситуації, і про них корисно знати заздалегідь.

Перша ситуація виникає, коли суд звільняє особу від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 75 ККУ). За загальним правилом конфіскацію за такого звільнення не призначають, але ст. 77 ККУ містить виняток. За угодою про визнання винуватості у провадженні щодо корупційного або пов'язаного з корупцією кримінального правопорушення суд може призначити погоджену сторонами конфіскацію майна.

Заборона конфіскації для неповнолітніх

Друга ситуація стосується неповнолітніх, і закон тут не передбачає винятків.

Конфіскації майна в цьому переліку немає. Тому кримінальна відповідальність неповнолітніх в Україні не супроводжується конфіскацією, навіть якщо дорослій людині за той самий склад злочину її призначили б обов'язково. Справи за участю неповнолітніх охоплюють і зовсім інші категорії, наприклад відповідальність за булінг в Україні.

Мотив, звільнення від покарання і відсутність майна

Третя ситуація найскладніша. Трапляється, що санкція статті містить конфіскацію, хоча сам злочин можна вчинити й без корисливого мотиву. Некорисливий злочин не тягне конфіскації, тому після встановлення судом відсутності корисливого мотиву відпадає й підстава для цього додаткового покарання.

Окремо закон передбачає звільнення від покарання після вироку. Звільнити засудженого від покарання чи подальшого його відбування або замінити покарання м'якшим може тільки суд і лише у випадках, передбачених Кодексом (ст. 74 ККУ).

Водночас відсутність майна на момент вироку не скасовує конфіскацію. Суд призначає її й тоді, коли на цей момент забирати начебто нічого. Майно може виявитися пізніше, вже під час виконання вироку, і тоді виконавець вилучить його без нового судового рішення.

Ще одне питання, з яким зараз часто звертаються, стосується конфіскації за самовільне залишення частини (СЗЧ) чи ухилення від мобілізації. Вона можлива лише настільки, наскільки її передбачає санкція відповідної статті. Побутові страхи навколо територіальних центрів комплектування не стосуються статті 59 ККУ, адже адміністративні санкції та кримінальну конфіскацію регулюють різні закони й призначають різні органи.

Різниця між конфіскацією та спецконфіскацією полягає в їхній правовій природі. Перша становить покарання, а друга належить до заходів кримінально-правового характеру і стосується конкретних активів, зокрема доходів або знарядь злочину, а не всього чи частини майна особи через сам факт засудження.

Практично це означає таке. Коли суд обирає покарання за злочин, застосовують ст. 59. Коли йдеться про конкретні активи чи предмети, зокрема у "підставних" власників, частіше застосовують механізм спецконфіскації.

Рішення Конституційного Суду України №1-р/2022 від 30.06.2022 підтвердило конституційність спеціальної конфіскації. КСУ дійшов висновку, що застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння.

Норми можна перевірити в першоджерелах. ККУ розміщений на порталі ВРУ, а судові підходи можна відстежувати через Єдиний державний реєстр судових рішень.

Більшість матеріалів описують два механізми, конфіскацію і спецконфіскацію, а далі зупиняються. Насправді механізмів чотири, і плутанина між ними забирає в людей більше часу й нервів, ніж будь-яка окрема норма.

Конфіскація майна юридичної особи за статтею 96-8 ККУ

Тут діє інша логіка, ніж у статті 59. Юридичній особі не призначають покарання, оскільки покарання застосовують до людини. До компанії застосовують захід кримінально-правового характеру, причому лише разом із ліквідацією самої компанії за рішенням суду. Власник-фізособа втрачає майно як покарання за власний злочин, а компанія втрачає його внаслідок своєї ліквідації. Оскаржують ці рішення також по-різному.

Цивільна конфіскація активів

Цивільна конфіскація працює без обвинувального вироку у кримінальному провадженні. Вона передбачає цивільний позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, але застосовується лише за суб'єктними, часовими та вартісними критеріями, установленими ст. 290 ЦПК України. Цей механізм стосується визначених законом посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також осіб, які набули активи за їхнім дорученням.

Четвертий механізм узагалі перебуває поза кримінальним правом. Стягнення активів у дохід держави застосовують як санкцію за Законом "Про санкції". Вона має винятковий характер і застосовується лише до осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значною мірою сприяли таким діям, у період воєнного стану чи після його припинення і за умови, що на особу вже накладено санкцію у виді блокування активів (ст. 5-1 ЗУ "Про санкції").

На консультації я насамперед з'ясовую, який із чотирьох режимів насправді застосовують до людини. Від відповіді залежить усе інше: суд, строки, предмет доказування і те, хто та які обставини має доводити.

Як правило, можуть забрати те, що належить засудженому або підпадає під критерії спецконфіскації. Не все вилучене у провадженні зрештою конфіскують. Частина майна залишається речовими доказами або повертається після зняття арешту.

Майно, що підлягає конфіскації

Майно, що підлягає конфіскації, охоплює рухомі й нерухомі об'єкти, гроші, цінні папери та частки в бізнесі. Конфіскація всього майна чи його частини залежить від формулювання вироку. Окремо трапляється конфіскація корпоративних прав, якщо вони належать засудженому та підпадають під рішення суду.

Майно, на яке не може бути звернено стягнення

Тут є важлива юридична неточність, яку потрібно враховувати. Додаток до Кримінального кодексу УРСР 1960 року, який раніше містив перелік майна, що не підлягає конфіскації, втратив чинність ще у 2016 році згідно із Законом № 1404-VIII від 02.06.2016. Зараз діє Додаток до Закону України "Про виконавче провадження", який визначає майно, на яке не може бути звернено стягнення.

Згідно з цим Додатком, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на визначене майно, що належить боржникові на праві власності або становить його частку у спільній власності та потрібне боржникові, членам його сім'ї й особам, які перебувають на його утриманні.

Побутовий мінімум на сім'ю

Господарські речі, нагороди та винятки

Спільне майно подружжя і майно родичів

Конфіскація спільного майна подружжя не означає автоматичної втрати всього майна сім'ї. Ризик стосується тієї частки у спільній власності, яку можуть визнати часткою засудженого, а інша частка підлягає захисту.

З мого досвіду, ключова помилка полягає в тому, що люди чекають, ніби виконавець "сам розбереться". Позицію другого з подружжя потрібно підтверджувати документами про джерела коштів, час набуття, внесок у придбання та інтереси дітей.

Майно родичів і добросовісний набувач

Майно родичів можуть зачепити не через конфіскацію як покарання засудженого, а через механізми арешту та спецконфіскації. Саме тут виникає питання конфіскації майна у третіх осіб, якщо слідство вважає, що майно одержане злочинним шляхом або переписане на підставних осіб за фіктивною угодою.

Насамперед потрібно встановити, чи є третя особа добросовісним набувачем і чи "знала або повинна була знати" про походження активу.

Для майна у спільній сумісній власності результат залежить від підстав спеціальної конфіскації. Об'єднана палата ККС ВС у постанові від 02.02.2026 у справі № 669/338/24 вказала, що коли спільну річ один зі співвласників використав як засіб чи знаряддя кримінального правопорушення, спеціальна конфіскація може стосуватися речі в цілому, навіть якщо інший співвласник не знав і не міг знати про незаконне використання. Постанова від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19 залишається важливою для визначення меж повноважень кримінального суду у спорі про належність майна.

Можуть. Кримінальний кодекс не містить переліку майна, що не підлягає конфіскації, а прямо відсилає до окремого закону.

Чинний перелік міститься в додатку до Закону "Про виконавче провадження", і житлових будинків та квартир у ньому немає. Старий перелік, який свого часу додали до Кримінального кодексу УРСР 1960 року, прямо захищав житловий будинок із господарськими будівлями в сільській місцевості. Той перелік втратив чинність, а новий цієї гарантії не містить.

Різниця між вироком і стягненням за борги

Найбільше міфів про житло виникає через змішування двох різних механізмів. Кримінальна конфіскація за вироком і звернення стягнення на майно за борги у виконавчому провадженні працюють за різними правилами. Гарантія щодо єдиного житла стосується саме боргів, а не вироку. Якщо сума стягнення за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку під ним не звертається (ч. 7 ст. 48 Закону "Про виконавче провадження"). Водночас за Законом № 4833-IX з 23 жовтня 2026 року цей поріг зміниться до 50 розмірів мінімальної заробітної плати та діятиме з передбаченими законом винятками.

Реальний захист житла потребує документів. Соціальну необхідність підтверджують реєстрацією, складом сім'ї, фактичним проживанням, наявністю дітей і відсутністю в родини іншого місця для життя. Суд визначає обсяг конфіскації, і саме на цій стадії належно підтверджена доказами позиція може вплинути на частку, яка перейде державі.

Питання майже завжди формулюють однаково. Квартира записана на матір, автомобіль на дружину, бізнес на партнера, а людина хоче зрозуміти, чи можуть вилучити ці активи. Закон і судова практика вирішують це залежно від підстав спеціальної конфіскації та статусу власника.

Частина 5 статті 96-2 ККУ дозволяє спеціальну конфіскацію майна у третьої особи, якщо вона набула його від підозрюваного чи обвинуваченого і знала або повинна була й могла знати про ознаки, названі в пунктах 1-4 частини 1 цієї статті. Ці обставини встановлює суд на підставі достатніх доказів. Норма одразу визначає й межу. Спеціальну конфіскацію не можна застосувати до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (ч. 5 ст. 96-2 ККУ). Щодо майна подружжя потрібно враховувати і цю норму, і позиції Верховного Суду. Для майна третьої особи важлива її добросовісність, а щодо спільної речі, використаної як знаряддя злочину, діє підхід ОП ККС ВС від 02.02.2026 у справі № 669/338/24. Водночас суд у кримінальному провадженні не уповноважений вирішувати спір про належність майна та ділити спільну сумісну власність на частки.

Позиція Верховного Суду у справі про автомобіль

Як цей підхід працює у реальному вироку, добре видно зі справи № 676/2199/19. Місцевий суд конфіскував автомобіль разом зі свідоцтвом про його реєстрацію, навіть не з'ясувавши, хто є власником машини і чи знав він про незаконне використання. Апеляційний суд частково змінив рішення й конфіскував половину автомобіля як спільну сумісну власність подружжя, хоча транспортний засіб був зареєстрований на дружину обвинуваченого. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду визнав такий підхід помилковим (постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19).

Спір про належність майна у цивільному суді

Звідси випливає важливий висновок. Частина боротьби за майно відбувається не в кримінальному процесі, а в цивільному суді. За правилами Кримінального процесуального кодексу України (КПК) спір про належність речей передають саме туди. Тому позов про визнання права власності іноді доводиться готувати паралельно з кримінальною справою. Бажано, щоб цим займалася та сама команда, аби дві правові позиції не суперечили одна одній.

Подароване майно

Подароване майно перевіряють за тими самими критеріями. Сам договір дарування нічого не вирішує, оскільки суд оцінює момент його укладення, джерело коштів, за які актив свого часу придбали, і те, чи міг обдарований не знати про походження речі. Дарунок, оформлений після початку провадження, слідство може оцінювати як спробу вивести актив. Тому обдарованому доцільно подати докази добросовісності, але підстави спеціальної конфіскації мають бути доведені у кримінальному провадженні.

Захист майна охоплює два основні завдання: зняти або обмежити арешт і не допустити спецконфіскації чи конфіскації за відсутності доведених підстав. Найкраще працювати над цим до вироку, поки суд ще не визначив долю активів.

Що з цього робить адвокат

Кримінальний адвокат у справах про конфіскацію майна бере на себе роботу, яку клієнтові зазвичай складно виконати самостійно: аналізує підстави арешту, будує доказову базу, комунікує зі слідчим і прокурором, системно оскаржує арешт майна, захищає майно родичів і третіх осіб та супроводжує справу у виконавчій службі.

Приклади з практики об'єднання

З практики АО "Чумак і Партнери". У справі про тяжке обвинувачення клієнт отримав реальний строк у першій інстанції. Ми підготували апеляцію та домоглися перегляду, після чого суд застосував випробування замість позбавлення волі. Такий самий принцип діє й щодо конфіскації. Цю частину вироку також можна і потрібно оскаржувати процесуальними засобами, якщо є підстави.

Інші успішні кейси:

Клієнта звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 320 КК України у зв'язку зі зміною обстановки. В іншій справі клієнт, якого звинувачували за ч.3 ст.185 КК України, отримав виправдувальний вирок щодо крадіжки з проникненням у приміщення.

Переписати майно перед вироком може здаватися очевидним ходом. Однак саме по собі переоформлення активу до вироку автоматично не утворює складу злочину за статтею 388 ККУ.

Стаття 388 ККУ передбачає відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження чи знищення майна, на яке накладено арешт або яке описано (ст. 388 ККУ). Штраф від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 17 000-68 000 грн (ККУ, ст. 388 ч. 1; стаття із змінами згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018). Друга частина тієї самої статті передбачає суворішу відповідальність, оскільки стосується майна, яке підлягає конфіскації за вироком, що вже набрав законної сили. Штраф від 4000 до 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 68 000-102 000 грн, також можливе обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк (ККУ, ст. 388 ч. 2; стаття із змінами згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018).

Наслідки переоформлення активу перед вироком

Раджу оцінити наслідки, перш ніж підписувати договір дарування напередодні вироку. Переоформлення активу може створити додатковий кримінально-правовий ризик, якщо майно вже арештоване, описане або на нього поширюються інші ознаки статті 388 ККУ. Саме такі операції слідство перевіряє насамперед. Крім того, конфіскації підлягає частка засудженого у статутному фонді підприємства, кошти на рахунках і майно, передане у довірче управління. Тобто закон прямо охоплює три поширені способи "сховати" актив (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Виконання вироку про конфіскацію не обмежується одним актом. Процедура складається з кількох рішень і має кілька точок для оскарження. У березні 2026 року частину цієї процедури змінили.

Надсилання вироку до виконавчої служби

Після набрання вироком законної сили суд надсилає органу державної виконавчої служби (ДВС) виконавчий лист, копію опису майна та копію вироку. Якщо опис майна у справі не проводили, замість нього надсилають відповідну довідку. Вирок виконує орган ДВС за місцезнаходженням майна (ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України).

На цьому етапі з'являється перша точка контролю. Копія опису, яку передали на виконання, має збігатися з описом, фактично складеним у провадженні. Розбіжності між ними можна оскаржувати.

Опис, арешт і вилучення майна

Конфіскації підлягає майно засудженого, зокрема його частка у спільній власності та частка у статутному фонді суб'єктів господарювання, гроші, цінні папери та інші цінності. Це стосується також активів на рахунках, вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майна, яке засуджений передав у довірче управління (ч. 1 ст. 49 КВК України). Порядок виконавчих дій визначає стаття 62 Закону "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Зміни за наказом Мін'юсту з 10 березня 2026 року

Наказ Міністерства юстиції від 19.02.2026 № 418/5 набрав чинності 10 березня 2026 року й оновив пункт 33 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (наказ № 418/5). Після відкриття провадження виконавець у стислі строки розшукує майно, проводить його опис та арешт, а рухоме майно вилучає безпосередньо під час цих дій. Після опису та арешту всього майна, крім нерухомого, виконавець уже наступного робочого дня виносить постанову про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, але лише за умови, що майно передано на зберігання третім особам або державі, а не самому боржнику. Для проваджень, які тривали на день набрання наказом чинності, таку постанову виносять протягом одного місяця.

Для людини це означає, що після відкриття провадження часу на реакцію стало помітно менше, а рухоме майно можуть вилучити в день опису, а не через кілька тижнів. Тому я б не чекав виклику від виконавця, а подав документи про належність майна третім особам ще до проведення опису.

Оцінка та реалізація конфіскату

Вартість майна визначають за правилами ст. 57 Закону "Про виконавче провадження". Сторони можуть погодити її, за відсутності згоди вартість визначає виконавець, а у передбачених законом випадках залучають суб'єкта оціночної діяльності. Реалізація конфіскованого майна відбувається в порядку, встановленому Законом, а майном, яке не підлягає реалізації, розпоряджаються за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів (ст. 62 Закону "Про виконавче провадження"). На практиці торги проводить СЕТАМ. Після продажу способів захисту стає істотно менше, а їх застосування залежить від конкретних обставин, тому оцінку та дії виконавця доцільно оскаржувати до реалізації майна.

Юридичну базу формують норми ККУ, які визначають конфіскацію та спецконфіскацію, процесуальні правила КПК щодо арешту, доказування і долі речових доказів, а також судове тлумачення цих норм. Перевіряти їх варто за першоджерелом, зокрема за Кримінальним кодексом і Кримінальним процесуальним кодексом на порталі Верховної Ради.

Судова практика щодо конфіскації майна зосереджується переважно навколо трьох питань: чи доведено зв'язок активу зі злочином, чи дотримано процедуру арешту й розгляду та чи були підстави зачіпати майно третіх осіб. Верховний Суд вимагає конкретності у формулюванні вироку, оцінює добросовісність набуття, коли йдеться про третіх осіб, і не дозволяє використовувати договори для уникнення арешту чи можливої конфіскації. Показовим прикладом залишається згадана постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19.

Статистика конфіскацій у ВАКС

Для корупційних проваджень показовою є статистика ВАКС, але вона не охоплює всю систему кримінальної юстиції України. Тому ці цифри потрібно сприймати лише як дані щодо проваджень, підсудних ВАКС, а не як загальнонаціональний показник.

За вироками, ухваленими у 2023 році, конфіскацію майна або його частини як додаткове покарання ВАКС застосував до 26 осіб, а щодо 8 осіб ухвалив рішення про спеціальну конфіскацію, конфіскувавши коштів на суму, еквівалентну 333 862 101,62 грн, та інше майно (Аналіз здійснення судочинства ВАКС за 2023 рік). За вироками 2024 року конфіскацію застосовано до 46 осіб, а спеціальну конфіскацію у 12 кримінальних провадженнях на суму, еквівалентну 158 871 735,95 грн (звіт ВАКС за 2024 рік). У 2025 році конфіскацію застосовано до 51 особи, а спеціальну конфіскацію у 13 кримінальних провадженнях на суму, еквівалентну 673 015 256 грн (звіт ВАКС за 2025 рік).

Динаміку видно з трьох показників: 26 осіб у 2023 році, 46 у 2024 і 51 у 2025. Кількість зростає, але це лише дані ВАКС, тому вони не відображають загальної кількості конфіскацій по всій країні.

Напрям розвитку практики

Станом на серпень 2026 року практику найбільше змінюють антикорупційні підходи й інструменти вилучення активів, пов'язаних зі злочинами. Слідство дедалі уважніше аналізує походження активу та операції, які можуть свідчити про його приховування, зокрема переоформлення, занижені ціни й формальні договори.

Ризик конфіскації рідко виникає сам по собі. Зазвичай він з'являється разом з арештом рахунку, викликом "на пояснення" або обшуком, і на кожній стадії потрібен свій набір дій.

До підозри

Це найдешевший етап захисту, але його найчастіше пропускають. Людину викликають як свідка і просять пояснити походження коштів, а вона йде без адвоката, бо вважає, що "нічого не зробила". Я дію інакше. Замість очікування підозри ми готуємо топменеджмент до допитів, припиняємо добровільну видачу документів без ухвали суду, формуємо власну доказову базу та паралельно ініціюємо незалежну судово-економічну експертизу. Вона може підтвердити реальність господарських операцій і відсутність збитків державі. Такий висновок дає змогу спростувати аналітику ще до вручення першої підозри, а у справах про походження активів також підтверджує легальність джерела коштів.

Після арешту майна

На цьому етапі з'являється перший документ, який реально може змінити ситуацію. Йдеться про клопотання про скасування арешту. Разом із ним подають докази законності походження активу, а якщо арешт наклали з порушенням процедури, окремо можна оскаржити ухвалу слідчого судді. Строки на цій стадії короткі, і поновлюють їх не завжди.

У суді першої інстанції

Захист одночасно працює над двома питаннями: кваліфікацією та обсягом вилучення. Якщо зі складу обвинувачення випадає корисливий мотив, разом із ним може відпасти й підстава для конфіскації. Якщо мотив доведено, залишається питання обсягу. Суд зобов'язаний назвати частку або перелічити конкретні предмети. На цій стадії готують клопотання про виключення конкретного майна з обсягу конфіскації. Подавати його потрібно до судових дебатів, а не після вироку.

Після вироку

Робота переходить у виконавче провадження. Треті особи подають заяви про належність їм майна, захист контролює опис, оцінку й реалізацію, а спір про власність за потреби передають до цивільного суду. Після виконання конфіскації в людини залишається ще один наслідок вироку, який окремо розбирає матеріал про погашення та зняття судимості в Україні.

Типова помилка до приходу адвоката повторюється з року в рік. Людина віддає слідчому телефон, докладно розповідає, як усе було насправді, підписує протоколи допитів без захисника й переказує деталі справи іншим фігурантам. Після цього захист доводиться починати не з арешту майна, а з аналізу того, що людина вже встигла повідомити слідству. Чим менше вона говорить до приїзду захисника, тим простіше вибудувати захист.

На консультації з цієї теми потрібно насамперед з'ясувати два питання, від яких залежить подальша стратегія. Перше - чи йдеться у вашій ситуації про конфіскацію як покарання, спеціальну конфіскацію або взагалі про виконавче провадження за боргами. Друге - де саме у вашій справі міститься найближча процесуальна можливість для оскарження.

Якщо ви опинилися в такій ситуації, не приймайте рішень щодо майна без консультації адвоката. Сергій Чумак, АО "Чумак і Партнери", телефон +38 (067) 82 999 82.