Погашення та зняття судимості

Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Адвокатське об'єднання "Чумак і Партнери"
Оновлено: вересень 2026

Мене питають не про строк. Питають про дату. Людина відбула покарання, живе далі, подає документи на роботу і раптом дізнається, що судимість ще висить, бо рахувала вона від дня, коли суддя зачитав вирок, тоді як закон відлічує зовсім від іншого моменту. За мою практику це найдорожча помилка в темі погашення судимості. Друга за ціною трапляється в тих, хто мовчки чекає автоматичного погашення там, де вже рік як можна було подати клопотання і зняти судимість через суд.

Судимість означає особливий правовий стан людини, яку суд визнав винною обвинувальним вироком. Починається цей стан з дня, коли вирок набрав законної сили, і триває до погашення або зняття (ч. 1 ст. 88 ККУ). Проголошення вироку в залі ще нічого не запускає.

Різниця не теоретична. Між тим днем, коли вирок прозвучав, і тим, коли він запрацював, лежить щонайменше місяць, а якщо сторони пішли в апеляцію, то й увесь час апеляційного розгляду. Усі строки, які людина потім рахує самостійно, стартують не там, де вона думає.

Вирок суду першої інстанції набирає сили після того, як спливе строк на апеляційну скаргу і ніхто її не подасть (ч. 1 ст. 532 КПК). Апеляційну скаргу на вирок подають протягом тридцяти днів з дня його проголошення (п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК). Подали скаргу, і момент зсувається далі, бо тоді вирок набирає сили аж після рішення апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 532 КПК).

Звідси проста річ, яку я проговорюю клієнтам першою. Поки триває апеляція, судимості ще немає.

Не кожна кримінальна справа лишає після себе судимість. Закон прямо називає тих, хто судимості не має, навіть коли вирок ухвалено. За ч. 3 ст. 88 ККУ це особи, засуджені без призначення покарання або зі звільненням від покарання, а також ті, хто відбув покарання за діяння, кримінальну протиправність якого закон потім скасував. За ч. 4 тієї ж статті судимості не мають реабілітовані.

Окремо стоять випадки, коли обвинувального вироку не з'явилося взагалі. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48 ККУ) закриває провадження, і судимість тоді не виникає ні на день. Доступний цей шлях тому, хто вперше вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, і закритий для корупційних складів та для водіїв у стані сп'яніння. Різниця між цією підставою і ч. 3 ст. 88 ККУ виглядає тонкою лише на папері, бо в одному випадку обвинувальний вирок узагалі не з'являється, а в іншому він є, просто закон не пов'язує з ним стану судимості, і саме тому формулювання в ухвалі варто читати дослівно.

Як це виглядає в реальній справі. Клієнта нашого об'єднання звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 320 КК України (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів) на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки. Подано характеристики, підтверджено працевлаштування й відшкодування. У результаті провадження закрили, а судимість не виникла.

Два різні механізми припиняють один і той самий стан. Погашення настає само собою, зі спливом строку, без заяв, засідань і паперів. Зняття судимості відбувається тільки достроково і тільки ухвалою суду. Наслідок в обох випадках однаковий, бо після них закон бачить людину такою, ніби судимості не було. Плутанина починається там, де людина чує слово "зняти" в побутовому значенні й іде шукати установу, яка це оформить, хоча в дев'яти випадках з десяти її строк уже спокійно спливає сам і жодної установи для цього не потрібно.

Одна деталь, на якій люди втрачають гроші й час. Погашення нічим не оформлюють. Немає ні рішення, ні довідки, ні процедури, яку треба пройти, і шукати їх марно.

Найкоротша відповідь звучить так. Після позбавлення волі судимість гасне через три роки за нетяжкий злочин, шість років за тяжкий і вісім років за особливо тяжкий, і рахують ці строки з дня відбуття покарання. Для решти покарань шкала своя, і вона в таблиці нижче.

Тяжкість тут визначає не те, що суд призначив конкретній людині, а санкція самої статті. До кримінального проступку закон відносить діяння, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу не більше 3000 НМДГ (станом на 2026 рік це 51 000 грн) або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 2 ст. 12 ККУ, редакція Закону № 2617-VIII від 22.11.2018). Нетяжким закон вважає діяння, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу не більше 10 000 НМДГ (станом на 2026 рік це 170 000 грн) або позбавлення волі не більше п'яти років (ч. 4 ст. 12 ККУ). Тяжким стає діяння, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу не більше 25 000 НМДГ (станом на 2026 рік це 425 000 грн) або позбавлення волі не більше десяти років (ч. 5 ст. 12 ККУ). Понад цю межу починається особливо тяжкий злочин, і найважчі з них караються аж до довічного позбавлення волі в Україні.

Тут ховається зміна, через яку половина статей у мережі зараз бреше. Штраф у розмірі не більше 3000 НМДГ (станом на 2026 рік це 51 000 грн) гаситься через один рік з дня відбуття основного і додаткового покарання (п. 5 ст. 89 ККУ, редакція Закону № 3342-IX від 23.08.2023). А от штраф понад цей поріг з серпня 2023 року перейшов у пункти 7-9 і гаситься вже за шкалою тяжкості, тобто через три, шість або вісім років.

Той самий Закон № 3342-IX додав до річної групи пробаційний нагляд. Тексти, написані до серпня 2023 року, його просто не мають. Тому я щоразу дивлюся на дату тексту, з якого людина взяла свій строк, бо вона важить не менше за саму норму.

Разом із штрафом у річну групу входять громадські й виправні роботи, арешт і позбавлення права обіймати певні посади як основне покарання. Судимість за обмеження волі гаситься через два роки з дня відбуття основного і додаткового покарання (п. 6 ст. 89 ККУ). На консультації я щоразу перепитую, що саме записано у вироку, бо різниця між арештом і обмеженням волі на слух нічого не говорить, хоч на строк судимості вона впливає вдвічі.

За нетяжкий злочин, якщо призначено позбавлення волі або основне покарання у виді штрафу, судимість гаситься через три роки з дня відбуття покарання (п. 7 ст. 89 ККУ, редакція Закону № 3342-IX від 23.08.2023). За тяжкий злочин п. 8 ст. 89 ККУ дає шість років. За особливо тяжкий злочин строк сягає восьми років з дня відбуття покарання (п. 9 ст. 89 ККУ).

Між пунктом 2 і пунктом 4 стоїть пункт 2-1 про кримінальний проступок, і це не помилка джерела. Пункт 3 виключили ще Законом № 1698-VII від 14.10.2014.

Найпоширеніша хибна арифметика виглядає так. Людина отримала умовний строк, дочекалася кінця іспитового строку і починає відлічувати ще три роки судимості. Аж ніяк. За п. 1 ст. 89 ККУ судимість при звільненні від відбування покарання з випробуванням гасне разом із закінченням іспитового строку, якщо протягом нього людина не вчинила нового кримінального правопорушення і рішення про звільнення не скасували. Іспитовий строк суд встановлює тривалістю від одного до трьох років (ч. 4 ст. 75 ККУ). Для жінок, звільнених за ст. 79 ККУ, правило те саме (п. 2 ст. 89 ККУ).

Виняток один. Коли додаткове покарання триває довше за іспитовий строк, чекати доведеться його закінчення.

Ось як це працює у справі, де ставки були максимальні. У складній справі за ст. 121 ч. 1 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження) суд першої інстанції призначив клієнту 5 років 6 місяців позбавлення волі. Захист ґрунтовно підготував апеляційну скаргу, і апеляційний суд скасував вирок та направив справу на новий судовий розгляд. При повторному розгляді адвокат переконав суд застосувати ст. 75 КК України, і клієнт отримав випробувальний строк замість реального позбавлення волі. Замість шести років судимості після відбуття строку людина вийшла на іспитовий строк, після якого судимість погасла сама.

Судимість за всіма трьома покараннями з цієї групи, включно з відбуванням на гауптвахті замість арешту, гасне після відбуття покарання (п. 4 ст. 89 ККУ). Дострокове звільнення від них дає той самий наслідок.

Правило одне, і воно коротке. Момент початку відліку строку закон прив'язує до дня відбуття покарання, бо строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 ККУ). Не з дня вироку, не з дня арешту, не з дня, коли людина востаннє була в суді.

Далі закон описує ситуації, які зсувають цей день. Коли людину звільнили достроково, строк іде від дня звільнення (ч. 3 ст. 90 ККУ). Коли невідбуту частину замінили м'якшим покаранням, рахують від дня відбуття вже цього м'якшого покарання (ч. 4 ст. 90 ККУ). Якщо вирок узагалі не виконали, а давність його виконання не переривалася, судимість погашається зі спливом строків давності (ч. 2 ст. 90 ККУ).

Найтихіша пастка ховається в додатковому покаранні. Позбавлення права обіймати певні посади, призначене додатково до позбавлення волі, починає спливати аж з моменту відбуття основного покарання (ч. 3 ст. 55 ККУ), а строк погашення чекає, поки закінчиться і воно. Людина вважає, що вийшла на волю і годинник пішов, а насправді він рушить на строк до трьох років пізніше, а в окремих випадках і довше. Кримінальний кодекс знає й інші додаткові покарання із власною логікою відліку, як-от конфіскацію майна (ст. 59 ККУ).

Три ситуації, у яких дати рахують по-різному.

Досить вчинити новий злочин до кінця строку, і все, що набігло, обнуляється. Перебіг переривається, і строки починають спливати заново та окремо за кожне кримінальне правопорушення, причому відлік стартує лише після фактичного відбуття покарання за останнє з них (ч. 5 ст. 90 ККУ). Дві судимості після цього живуть паралельно, кожна за своєю шкалою.

Раджу перевірити цей момент до того, як подавати будь-які документи. Людина, у якої два вироки, майже завжди рахує строк по важчому і дивується, чому в реєстрі досі щось є.

Загального переліку заборон не існує. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, крім обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України). Тобто кожне обмеження треба шукати в законі про конкретну сферу, і формулювання там різні.

Порівняйте дві норми, і різниця стане очевидною.

Ось чому питання "чи візьмуть мене на роботу з судимістю" не має загальної відповіді. Відповідь дає профільний закон тієї сфери, куди людина йде, і читати треба саме його.

У статтях мережі цей блок зазвичай розростається до довгого списку, де поруч стоять зброя, усиновлення, ліцензії й виїзд за кордон. Перевіряти кожен пункт за першоджерелом ніхто не завдає собі клопоту.

Я цього списку не наводжу, бо жодна з названих заборон не має під собою норми, яку я міг би тут процитувати, а обіцяти людині обмеження, якого немає, так само шкідливо, як приховати те, яке є.

Одну норму назвати можу. Відомості про притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення або правопорушення, пов'язані з корупцією, перебувають у Реєстрі порушників до погашення або зняття судимості (п. 3 ч. 4 ст. 59 ЗУ "Про запобігання корупції", частину додано Законом № 4496-IX від 17.06.2025), і саме на цей час тягнуться пов'язані з реєстром наслідки.

І ще одне, що знімає більшість побутових страхів разом. Верховний Суд прямо вказав, що особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла й покарання не відбувала, а тому не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання.

Після погашення анкети можна заповнювати спокійно.

Про судимість мене найчастіше питають у зв'язку з роботою. Насправді найдорожче вона коштує тоді, коли з'являється нова справа. Непогашений статус змінює кваліфікацію нового злочину, піднімає межу санкції й закриває частину шляхів, якими захист зазвичай виводить людину на м'якший результат.

Рецидивом закон визнає вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення (ст. 34 ККУ). Повторність працює ширше й не потребує умислу в обох епізодах, але зникає, щойно судимість за попереднє правопорушення погашено або знято (ч. 4 ст. 32 ККУ). Обидві конструкції суд враховує і при кваліфікації, і при призначенні покарання (ст. 35 ККУ). Саме на цьому етапі суд обирає конкретний вид і строк із усієї шкали кримінальних покарань в Україні.

Різниця між ними не термінологічна. Повторність частіше сидить усередині самої статті як кваліфікуюча ознака, а рецидив працює на рівні призначення покарання.

Як це виглядає в живій справі, показала постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 127/16102/23. Особа відбула покарання за ч. 1 ст. 309 ККУ шляхом сплати штрафу і орган пробації зняв її з обліку, але протягом року вчинила нове правопорушення, яке слідство кваліфікувало за ч. 2 ст. 309. Суд касаційної інстанції виключив кваліфікуючу ознаку і перекваліфікував дії на ч. 1, бо попередня судимість на той момент уже погасла. Там же Суд сформулював загальне правило, за яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження, а врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань неприпустиме.

Новий умисний злочин, вчинений до погашення попередньої судимості, зачиняє двері, які інакше були б відчинені. Якщо людина раніше відбувала позбавлення волі за умисне правопорушення і до погашення судимості вчинила нове умисне, за яке її знову засуджено до позбавлення волі, умовно-дострокове звільнення стає можливим не раніше ніж після фактичного відбуття двох третин строку замість половини (п. 2 ч. 3 ст. 81 ККУ). Тобто одна невчасна судимість коштує людині додаткових місяців, а іноді й років за ґратами, і цю арифметику варто робити до того, як приймати рішення у новій справі.

Дострокове зняття судимості відбувається у чотири кроки. Спочатку розрахунок відбутої частини строку, потім збір доказів виправлення, далі клопотання до суду, який ухвалив вирок, і нарешті засідання з ухвалою. Заяв про саме зняття судимості в органи пробації чи МВС на цьому шляху не подають.

Перед тим як рахувати строки, перевірте одну річ, про яку в мережі майже не пишуть. Суд може зняти судимість тільки з того, хто відбув покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (ч. 1 ст. 91 ККУ). І одразу ж закон вилучає засуджених за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також за корупційні правопорушення й правопорушення, пов'язані з корупцією (ч. 2 ст. 91 ККУ). Складіть ці дві частини, і вікно виявиться вузьким. Реально клопотання подають ті, хто відбув позбавлення або обмеження волі за нетяжкий злочин або за необережний тяжкий чи особливо тяжкий. Засудженому до штрафу, громадських чи виправних робіт ця дорога закрита взагалі, і його судимість тільки гасне строком.

Зняти судимість достроково суд може лише після того, як минула не менш як половина строку погашення за ст. 89 ККУ (ч. 3 ст. 91 ККУ, редакція Закону № 1576-IX від 29.06.2021).

Порахуємо на прикладі. Людина вийшла на волю після відбуття покарання за тяжкий злочин 01.09.2022. Строк погашення шість років, тобто судимість гасне 01.09.2028. Половина спливає 01.09.2025, і саме з цієї дати клопотання має сенс подавати. Днем раніше суд його не задовольнить, хоч би які докази лежали в матеріалах.

Ще одна умова працює навпаки. Знімати можна лише непогашену судимість, а якщо строк уже минув, клопотання залишать без розгляду (п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 16 від 26.12.2003).

Закон вимагає, щоб людина зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення (ч. 1 ст. 91 ККУ). Формулювання оцінне, і саме тут, за моїми спостереженнями, ламається більшість самостійних спроб.

Судова практика наповнює це поняття цілком конкретним змістом. Пленум ВСУ прямо називає документи, які суд має право витребувати, і серед них характеристики з місця проживання та роботи, копії вироків, судимість за якими не знята й не погашена, документи про підстави та час фактичного звільнення від покарання, дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди (п. 10 Постанови № 16). Поруч стоїть застереження, яке треба прочитати уважно. Зняття судимості залишається правом, а не обов'язком суду (п. 9 Постанови № 16), тому навіть повний пакет документів гарантії не дає.

Чого суд не приймає, теж варто знати. Формальна характеристика на пів аркуша з трьома загальними реченнями не важить нічого. Обіцянка відшкодувати шкоду в майбутньому не замінює квитанції. Якщо подані матеріали не містять достатніх даних і одержати їх у судовому засіданні неможливо, суддя залишає клопотання без розгляду (п. 12 Постанови № 16).

Клопотання подають до суду, який ухвалив вирок (ч. 1 ст. 538 КПК, п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК). Ось тут більшість статей у мережі помиляється, і помиляється системно, бо переказує постанову Пленуму 2003 року з посиланням на суд за місцем проживання. Та норма жила в КПК 1960 року. Чинний КПК 2012 року підсудність змінив, і клопотання, надіслане не в той суд, повернеться назад разом із втраченими тижнями.

До клопотання додають копію вироку, документи про відбуття покарання і дату звільнення, характеристики, трудовий договір або довідку з місця роботи, платіжні документи про відшкодування шкоди, довідку про відсутність адміністративних стягнень. Витяг з реєстру МВС теж не завадить.

Далі процедура коротка. Клопотання розглядає суддя одноособово протягом десяти днів з дня надходження до суду (ч. 3 ст. 539 КПК, редакція Закону № 2690-IX від 18.10.2022). У засідання викликають засудженого, захисника і прокурора, причому неявка належно повідомлених осіб розгляду не перешкоджає (ч. 5 ст. 539 КПК). За наслідками суд постановляє ухвалу, яку можна оскаржити в апеляційному порядку (ч. 6 ст. 539 КПК). Закон про судовий збір ставки для такого клопотання не встановлює.

Відмова майже завжди виростає з підготовки, а не з обставин справи. Суд не бачить доказів того, що людина змінилася, і відмовляє, користуючись своїм правом. Ухвала про відмову не позбавляє права на автоматичне погашення, тому судимість однаково гасне у свій строк за ст. 89 ККУ. Я не бачив жодної відмови, яку не можна було б передбачити заздалегідь, переглянувши матеріали ще до подання, і саме тому підготовку варто починати не з дати, до якої хочеться встигнути, а з чесної оцінки того, що на руках уже є.

Ціна поспіху при цьому цілком відчутна. Після ухвали про відмову у знятті судимості повторне клопотання з цього ж питання можна подати не раніше як через рік з дня її винесення (ч. 7 ст. 539 КПК, редакція Закону № 2690-IX від 18.10.2022).

Найчастіша підстава відмови виглядає буденно. Людина приносить дві характеристики загальними словами, усно розповідає про роботу і відшкодування, а документів не додає. Суд оцінює саме матеріали, і кожна теза в клопотанні має спиратися на папір, який можна перевірити.

Раджу зробити так. Спочатку зберіть повний пакет, потім рахуйте дату подання, а не навпаки.

Дрібне правопорушення протягом строку судимості б'є по клопотанню сильніше, ніж здається його авторові. Зразкова поведінка з ч. 1 ст. 91 ККУ не терпить чинних постанов про адміністративні стягнення, і прокурор у засіданні на них неодмінно вкаже.

Якщо стягнення вже є, дата подання не зникає, її просто треба порахувати. За ст. 39 КУпАП людина, яка протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, вважається такою, що не була піддана стягненню. Від цього дня клопотання вже не тягне за собою старого епізоду. Якщо ж ви тільки плануєте наперед, то правило просте. Кожне нове стягнення відсуває реальну дату подання, і краще перечекати, ніж витратити рік на заборону подавати повторно.

Третя підстава найприкріша, бо вона суто арифметична. Людина рахує половину строку від дня вироку замість дня відбуття покарання, забуває про додаткове покарання, яке спливало вже після основного, або бере не той пункт ст. 89 ККУ через штраф понад 3000 НМДГ.

Для корупційних складів жодна арифметика не допоможе. Дострокове зняття їм закрите за ч. 2 ст. 91 ККУ, тому лишається тільки дочекатися погашення строком.

Дві категорії живуть за окремими правилами. Особи, засуджені за злочин, вчинений до 18 років, гасять судимість за скороченою шкалою. Амністованих і помилуваних звільняють від покарання, але не від судимості, і це різні речі.

Для тих, хто вчинив злочин до 18 років і відбув позбавлення волі, судимість гаситься через один рік за нетяжкий злочин, три роки за тяжкий і п'ять років за особливо тяжкий (ч. 2 ст. 108 ККУ, редакція Закону № 2617-VIII від 22.11.2018).

Вік рахують на момент злочину, а не вироку. Пленум ВСУ прямо зобов'язав суди з'ясовувати, в якому віці особа вчинила попередній злочин, і застосовувати ст. 108 ККУ навіть тоді, коли вирок ухвалили значно пізніше (п. 4 Постанови № 16). Це лише один із аспектів кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні. Решта, від процесуальних гарантій до заходів виховного впливу, виходить за межі цієї статті. Дострокове зняття для цієї категорії теж є, але вужче, бо доступне лише тому, хто відбув позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, і теж після половини строку (ч. 3 ст. 108 ККУ).

Амністію оголошують законом стосовно певної категорії осіб (ст. 86 ККУ), помилування здійснює Президент України щодо індивідуально визначеної особи (ст. 87 ККУ). Закон про амністію не може передбачати зняття судимості, крім випадків індивідуальної амністії, а питання погашення чи зняття вирішується за Кримінальним кодексом (ст. 2 і ст. 6 ЗУ "Про застосування амністії в Україні").

Що це означає для людини, яка каже "мене амністували". Дивитися треба не на сам факт амністії, а на її обсяг. Звільнили від покарання повністю, і людина за ч. 3 ст. 88 ККУ судимості не має. Звільнили від подальшого відбування, і судимість лишається, а строк за ст. 89 ККУ починає спливати з дня звільнення. Побутове формулювання ці дві ситуації не розрізняє, тому починати варто з тексту документа про звільнення.

Стан судимості й документ про нього живуть окремо, тому після погашення папір усе одно доводиться замовляти. Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та наявність судимості веде МВС в окремій інформаційній системі, а видає їх у формі витягів (наказ МВС № 207 від 30.03.2022, Порядок у редакції наказу МВС № 618 від 01.07.2026, чинній з 31.07.2026).

Порядок дій виглядає так:

Одна деталь для тих, хто збирає документи за кордон. Витяг в електронній формі апостилем не засвідчують і консульської легалізації він не проходить, а паперовий з апостилем видають за умов технічної реалізації, тому для візових і міграційних процедур форму треба обирати заздалегідь.