Звільнення від кримінальної відповідальності

Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Адвокатське об'єднання "Чумак і Партнери"
Оновлено: серпень 2026

Термін "кримінальне правопорушення" охоплює і кримінальний проступок, і злочин, тому в тексті він стоїть там, де звично чути слово "злочин". Загальних підстав звільнення пʼять, і всі вони живуть у Загальній частині Кодексу: дійове каяття, примирення з потерпілим, передача на поруки, зміна обстановки і закінчення строків давності. Крім них існують спеціальні підстави в Особливій частині, прив'язані до конкретного складу. Одразу застережу від головної помилки. Звільнення не робить людину невинуватою і не дорівнює виправданню. Про те, коли взагалі настає кримінальна відповідальність, я тут не пишу. Ця стаття лише про те, як від неї звільнитися.

Стаття 44 Кримінального кодексу України (ККУ) формулює правило коротко. Особа звільняється від кримінальної відповідальності лише у тих випадках, які передбачені самим Кодексом, і робить це виключно суд.

Інститут ділиться на дві групи, і від того, у яку з них потрапляє ваша ситуація, залежить увесь набір доказів. Загальні підстави стоять у Загальній частині ККУ, у статтях 45-49, і працюють для будь-якого складу, якщо збігається категорія правопорушення і немає повторності.

Спеціальні підстави прив'язані до конкретної статті Особливої частини і мають власні умови. Найпоширеніших дві, а третя норма стоїть окремо:

На практиці різниця між групами дає читачеві просту підказку. Спеціальна підстава, коли вона взагалі є у вашій статті, майже завжди простіша за загальну, бо не вимагає повного набору елементів каяття і не залежить від позиції потерпілого. Тому перевіряти її варто першою. Те саме практичне питання, чи є для складу спеціальна підстава, постає і в суміжних темах, наприклад коли йдеться про відповідальність за булінг в україні.

Чинний Кодекс знає чотири категорії: кримінальний проступок, нетяжкий, тяжкий і особливо тяжкий злочин. Поділ закріплює стаття 12 ККУ, а категорію визначає санкція статті.

Старої шкали з категоріями невеликої та середньої тяжкості чинний Кодекс не знає після набрання чинності Законом № 2617-VIII. А вона досі гуляє інтернетом. Половина статей у видачі оперує саме нею, тому звіряйтеся з текстом статті 12, а не з чужим переказом.

У критеріях категорії трапляються покарання, назви яких людині ні про що не говорять. Обмеження волі тримає засудженого у виправному центрі без ізоляції від суспільства, з обов'язковим залученням до праці. Виправні роботи лишають людину на роботі, але частину заробітку відраховують державі. Пробаційний нагляд означає, що особа лишається на волі під контролем органу пробації з переліком обов'язків. Повну шкалу, кримінальні покарання в україні: види, строки та особливості застосування, варто тримати перед очима, бо без неї категорія лишається абстрактним числом років.

Чотири підстави з пʼяти мають спільну умову, і вона відсіює більшість звернень. Дійове каяття, примирення, поруки і зміна обстановки вимагають, щоб правопорушення було вчинене вперше, а для каяття і примирення потрібна ще й необережна форма вини, якщо йдеться про нетяжкий злочин. Стаття 49 умови "вперше" не ставить, там працює лише сплив строку і перелік винятків частини 5.

Дійове каяття за статтею 45 ККУ

Норма вимагає трьох елементів одночасно, і кожен доводиться окремо. Щире каяття означає визнання протиправності своєї поведінки і жаль про вчинене, зафіксовані в показаннях або заяві. Активне сприяння розкриттю не зводиться до однієї фрази в протоколі, бо суд дивиться на конкретні дії. Людина назвала співучасників, показала місце події, видала предмети, допомогла встановити обставини, яких слідство саме не здобуло. Повне відшкодування закриває всю заявлену шкоду, а не частину.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 308/7582/17 прямо назвав ці три компоненти обов'язковими. Відсутність будь-якого з них за загальним правилом закриває дорогу до звільнення, і виняток суд окреслив вузько, лише для діянь або замахів, якими не заподіяно шкоди і не завдано збитків.

Норма має власні винятки, і вони жорсткі. Стаття 45 не працює для корупційних кримінальних правопорушень і для правопорушень, пов'язаних з корупцією. Не працює вона й для порушень правил безпеки дорожнього руху особами, які керували транспортом у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу.

Примирення з потерпілим за статтею 46 ККУ

Тут потрібні дві дії разом. Норма вимагає примирення з потерпілим і відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Одного вибачення замало, як замало й переказаних грошей без згоди людини на примирення.

У Кодексі ця підстава називається звільненням у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Слово "винного" тут не зобов'язує людину визнавати вину.

Потерпілий підтверджує свою позицію особисто, найчастіше заявою до суду і поясненнями в засіданні. Якщо у справі потерпілого як процесуальної фігури немає, стаття 46 не працює взагалі, і це стосується цілих категорій справ проти держави чи громадського порядку. Корупційні та "пʼяні" винятки діють тут так само, як і для дійового каяття.

Передача на поруки за статтею 47 ККУ

Категорія тут ширша, ніж у двох попередніх підстав. Достатньо кримінального проступку або нетяжкого злочину, вчиненого вперше, і вимоги необережної форми вини норма не ставить. Потрібні щире каяття особи і клопотання колективу підприємства, установи чи організації.

Головного про цю підставу зазвичай не пишуть. Звільнення тут умовне. Протягом року з дня передачі на поруки людина має виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру і не порушувати громадського порядку. Порушить умови, і її притягнуть до відповідальності за те саме правопорушення. Тому радити поруки як "легкий вихід" я не беруся, поки не подивлюся, що це за колектив і чи витримає людина рік під його наглядом.

Зміна обстановки за статтею 48 ККУ

Норма дає два альтернативні критерії, і достатньо одного. Або діяння на час провадження втратило суспільну небезпечність, або сама особа перестала бути суспільно небезпечною.

Оцінне поняття лякає більше, ніж воно того варте. Суди визнають зміни стійкими тоді, коли вони змінюють саме ту причину, яка привела людину до правопорушення, і тривають достатньо довго, щоб їх можна було перевірити документами. Припинення роботи, де людина мала доступ до чужого майна, перехід на легальне працевлаштування, завершене лікування залежності, переїзд із середовища, у якому все сталося. Декларації про наміри не працюють. Причина проста, бо суд не може перевірити обіцянку, а довідку і трудову книжку перевірити може. Друга гілка норми знімає небезпечність із діяння, і найчастіше це декриміналізація або зміна нормативних меж, після якої вчинене втратило суспільну вагу.

Закінчення строків давності за статтею 49 ККУ

Строки давності за частиною першою статті 49 ККУ становлять два роки, три роки, п'ять років, десять років і п'ятнадцять років залежно від категорії кримінального правопорушення (чинна редакція; диференційовану шкалу строків запроваджено Законом № 2617-VIII від 22.11.2018). Відлік іде від дня вчинення правопорушення до дня набрання вироком законної сили:

Як працюють зупинення і переривання перебігу давності

Два механізми, які постійно змішують в одне, працюють по-різному. Перебіг давності зупиняється, якщо особа ухилилася від досудового розслідування або суду, а відновлюється з дня з'явлення із зізнанням або затримання. Гранична межа тут 15 років (для проступку пʼять). Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків особа вчинила новий злочин, крім нетяжкого з позбавленням волі до двох років, і тоді строк рахують заново.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 виснувала, що людину, яка ухилялася, звільняють після спливу диференційованого строку частини 1, продовженого на період ухилення. Загальні строки частини 2 спрацьовують тоді, коли спливають раніше. У справі є окрема думка суддів, тому вважати питання остаточно закритим я б не став.

Коли давність не діє або рахується інакше

Питання давності для особливо тяжкого злочину, за який можливе довічне позбавлення волі, вирішує суд, і якщо він давність не застосує, довічне замінюється позбавленням волі на певний строк. Зовсім не діє давність у справах про кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки за статтями 109-114-2, про катування за частиною 3 статті 127 і про правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за статтями 437-439, 442, 442-1. Окреме правило захищає дітей. У справах за статтями 151-2-156-1 і 301-1-303 ККУ, вчинених стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, строк спливає з дня, коли потерпілий досяг повноліття або, у разі смерті, мав би його досягти.

Обмеження діляться на три групи, і перевіряти їх треба до того, як збирати докази. Раджу починати саме звідси, бо марно два місяці домовлятися з потерпілим, коли норма закрита для вашого складу з самого початку.

Що ще закриває дорогу до звільнення

Третя група категорійна. Статті 45-48 не працюють для тяжких і особливо тяжких злочинів узагалі, а стаття 49 має власний перелік винятків.

І остання деталь, про яку забувають найчастіше. Звільнення не спрацьовує автоматично навіть тоді, коли всі умови зібрані. За статтями 47 і 48 це право суду, а не його обов'язок, тому клопотання доводиться саме обґрунтовувати, а не подавати як формальність.

Без згоди підозрюваного або обвинуваченого звільнення неможливе. Прокурор направляє клопотання до суду тільки тоді, коли встановив підстави і отримав таку згоду (частина 2 статті 286 КПК). Перед цим людині роз'яснюють три речі:

Заперечення має конкретний наслідок. Досудове розслідування і судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку, тобто справа йде звичайним шляхом до вироку (частина 3 статті 285 КПК).

Думку потерпілого з'ясовують завжди, за якою б підставою не йшлося. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого і з'ясувати його позицію (частина 3 статті 286 КПК), а вже в засіданні суд зобов'язаний з'ясувати цю думку вдруге (частина 2 статті 288 КПК).

Далі починається різниця, якої на більшості сайтів немає. За статтями 45, 47, 48 і 49 суд враховує позицію потерпілого, але вона нічого не вирішує. Він може звільнити особу і проти заперечень потерпілого, якщо всі умови норми виконані. Стаття 46 працює інакше, бо згода потерпілого входить до самої умови звільнення, і без неї підстава не існує.

На практиці незакритий конфлікт із потерпілим псує справу навіть там, де примирення не потрібне. Тому відшкодування я раджу закривати раніше, ніж подадуть клопотання.

Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішує суд, а звертається до нього прокурор або сторона захисту. Послідовність виглядає так:

Сторона захисту не зобов'язана чекати, поки ініціативу виявить прокурор, і подає клопотання самостійно. Судова практика допускає це аж до виходу суду до нарадчої кімнати, тобто після того збирати докази вже пізно.

Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою статті 309 ККУ. Норма сформульована імперативно, тобто законодавець написав "звільняється", а не "може бути звільнена".

Одна деталь, яку теж плутають. У самій нормі прив'язки до моменту виходу суду до нарадчої кімнати немає, вона походить із судової практики. Практичного значення це не зменшує, бо саме практика і вирішує вашу справу, але подавати позицію судів як текст закону некоректно.

Які документи підтверджують добровільне лікування

Доказова частина тримається на трьох документах:

Заклад на практиці оцінюють за стандартами Міністерства охорони здоров'я і наявністю ліцензії. Суд перевіряє реальність лікування, а не наявність довідки, і формальний папір із приватного кабінету цю перевірку не проходить.

Механізм працює для двох складів. Це самовільне залишення військової частини або місця служби (стаття 407 ККУ) і дезертирство (стаття 408 ККУ). Умови норма ставить такі:

Чинний механізм з'явився із Законом № 3902-IX від 20 серпня 2024 року, який доповнив статті 286 і 288 КПК (чинний з 7 вересня 2024 року). Процесуальний бік виглядає так. Прокурор або суд отримує письмову згоду командира, після чого суд закриває провадження і своєю ухвалою зобов'язує невідкладно поновити особу на військовій службі. Далі час рахують уже на години. Суд зобов'язує звільнену особу прибути до військової частини не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили (частина третя статті 288 КПК, доповнена Законом № 3902-IX).

Письмова згода командира тут вирішує все, і саме на ній справи найчастіше зупиняються. Без неї норма не працює, хоч би скільки разів людина зверталася із заявами про намір повернутися.

Поруч лишається дисциплінарна альтернатива за частиною 4 статті 401 ККУ, яка не поширюється на поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції України, коли особу звільняють від відповідальності за статтею 44 із застосуванням заходів за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Примусові заходи виховного характеру замінюють покарання і не створюють судимості. Це застереження, обмеження дозвілля з особливими вимогами до поведінки, передача під нагляд батьків або педагогічного чи трудового колективу, покладення на неповнолітнього від п'ятнадцяти років обов'язку відшкодувати майнові збитки і направлення до спеціальної навчально-виховної установи на строк до трьох років, а повний перелік дає частина 2 статті 105 ККУ.

Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, суд може звільнити від кримінальної відповідальності із застосуванням таких заходів, якщо визнає, що виправлення можливе без покарання (стаття 97 ККУ). Ця ж норма працює і для дитини, яка вчинила суспільно небезпечне діяння до того, як досягла віку, з якого в Україні настає кримінальна відповідальність.

Ухилення має ціну. Якщо неповнолітній ухиляється від застосованих заходів, суд скасовує їх і особа притягається до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Розділяє ці інститути одна лінія. Звільнення від відповідальності настає до вироку, а амністія, помилування і звільнення від покарання працюють після нього.

Окремо стоять обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, як-от необхідна оборона чи крайня необхідність. Там немає складу правопорушення взагалі, тому звільняти нема від чого, і провадження закривається за реабілітуючою підставою. Різниця з нереабілітуючим звільненням принципова, бо від неї залежить і репутація людини, і доля цивільного позову.

Касаційний суд перевіряє не "загальну справедливість", а виконання кожної умови норми. П'ять позицій нижче закривають більшість спорів, які виникають на практиці.

Чи впливає невизнання вини на звільнення

Невизнання вини не перешкоджає звільненню. Визнання винуватості лишається правом особи. Якщо людина згодна на звільнення, її позиція щодо вини не дає суду підстав для відмови (справа № 552/5595/18, провадження № 51-5289км19).

Що касаційний суд вимагає від дійового каяття

Повторність і сукупність закривають дійове каяття. Повторність, сукупність (крім ідеальної) чи рецидив виключають статтю 45 (постанова ККС ВС від 21 березня 2024 року, справа № 761/1571/23).

Каяття складається з трьох обов'язкових компонентів. Відсутність хоча б одного за загальним правилом виключає звільнення, і винятком лишаються діяння, якими не заподіяно шкоди і не завдано збитків (постанова ККС ВС від 11 квітня 2019 року, справа № 308/7582/17).

Як ухилення впливає на строк давності

Ухилення продовжує строк давності. Диференційований строк частини 1 статті 49 ККУ продовжується на період ухилення, а загальні строки частини 2 працюють тоді, коли спливають раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2023 року, справа № 735/1121/20, з окремою думкою суддів).

Що буде з процесуальними витратами при закритті за давністю

Процесуальні витрати при закритті за давністю несе держава. Витрати органу досудового розслідування, зокрема на експертизу, з особи не стягують, їх покриває держава (постанови ККС ВС від 23 квітня 2024 року, справа № 127/13987/16-к, і від 17 грудня 2024 року, справа № 505/1346/21). Водночас Об'єднана палата ККС ВС у постанові від 2 грудня 2024 року у справі № 686/1699/20 виснувала, що процесуальні витрати потерпілого суд може стягнути з особи, звільненої за статтею 49, у порядку частини 1 статті 124 КПК.

Судимості немає, бо немає обвинувального вироку. Це головне, заради чого інститут і працює, і саме це відрізняє звільнення від будь-якого варіанту засудження. Але кримінально-правові наслідки зникають не всі, і таблиця нижче показує, які саме залишаються.

Побутовий бік цього питання турбує людей навіть більше за юридичний. Роботодавець, який запросить довідку про притягнення до кримінальної відповідальності, зазвичай побачить не судимість, а факт закритого провадження з підставою закриття. Для більшості посад це різні речі, хоча пояснювати різницю доводиться самій людині.

Дві речі звільнення не знімає. Цивільний позов потерпілого лишається, і його доводиться закривати окремо, добровільно або в порядку цивільного судочинства. А факт вчинення правопорушення нікуди не зникає, тому наступного разу умова "вперше" вже не спрацює.

На апеляційне оскарження ухвали у вас сім днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом семи днів, на вирок протягом тридцяти днів, на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів (пункти 1-3 частини 2 статті 395 КПК).

Тридцятиденний строк, який кочує сторінками про звільнення, стосується вироку, а не ухвали. Помилка коштує права на апеляцію, і виправити пропущений строк потім майже неможливо.

Відмова сама собою справу не закриває. Суд або повертає клопотання прокурору для провадження в загальному порядку, або продовжує розгляд, тож у захисту лишається кілька робочих напрямків:

Нижче чотири рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а не справи нашого бюро. Реєстр знеособлює сторони, тому фабули наведені без імен. Результат у кожній справі залежить від її власних обставин, і переносити його на свою ситуацію не варто. З практики цих рішень видно спільну рису. У всіх трьох справах, де суд звільнив людину, шкоду було закрито до засідання, а не обіцяно на ньому.

Три справи, де суд звільнив від відповідальності

Справа, де суд відмовив у звільненні

Водій виправив ситуацію, але звільнення не отримав. Чоловік пред'явив поліції підроблене посвідчення водія, а вже після цього пройшов навчання і отримав справжнє. Захист просив звільнити за статтею 48 саме через цю зміну обстановки. Суд відмовив, бо цю людину раніше вже звільняли від відповідальності за спорідненим правопорушенням, а тому умова "вперше" не виконувалася (справа № 755/3590/19).

Звертатися варто якнайраніше, і найкраще на стадії, коли людина ще має статус свідка, а не підозрюваного. У перші години після затримання рішення ухвалюють швидко, а виправляти їх потім доводиться місяцями.

Що робити в перші години після затримання

Затримання і перші години. Не говорити зайвого, а краще взагалі мовчати до прибуття захисника. Стаття 63 Конституції дає право не свідчити проти себе і своїх близьких, і це право працює тільки тоді, коли ним користуються. Захисник перевіряє момент фактичного затримання і протокол за статтями 208, 209 і 211 КПК, тобто найперші дії правоохоронних органів.

Що перевіряє захисник на досудовому розслідуванні

Досудове розслідування. Перше, що я перевіряю у справі, це строки розслідування за статтями 219 і 284 КПК і той самий момент фактичного затримання. Далі йде вибір підстави і збір доказів під кожен її елемент, а якщо йдеться про статтю 46, то ще й узгодження позиції з потерпілим.

Як готують клопотання і що буває після ухвали

Підготовка клопотання. Комплект документів збирають під конкретний елемент норми, бо суд перевіряє саме їх, а не загальне враження від людини.

Судовий розгляд і після нього. Участь у засіданні, робота з думкою потерпілого, а після ухвали сім днів на апеляцію, якщо результат не влаштовує.

Вартість залежить від обсягу роботи, а не від статті обвинувачення. Один комплект документів під примирення і повний супровід справи, де доводиться спростовувати завищену кваліфікацію, різняться в рази.

Оплата буває погодинною або фіксованою за етап. Перед тим як узятися за справу, ми вивчаємо обставини, і якщо шансів виграти або суттєво покращити позицію менше ніж 70 відсотків, не беремося. Це критерій відбору справ, а не прогноз результату для вашої ситуації.