З якого віку настає кримінальна відповідальність в Україні

Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Адвокатське об'єднання "Чумак і Партнери"
Оновлено: серпень 2026

Кримінальна відповідальність в Україні настає з 16 років, згідно зі статтею 22 Кримінального кодексу. За вичерпним переліком із 38 статей кодексу вона настає раніше, з 14 років. А з 11 років щодо дитини вже ведеться кримінальне провадження, і суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, хоча покарання їй не призначать.

Саме про третій поріг у моїй практиці батьки дізнаються останніми, і майже завжди від слідчого.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх належить до найделікатніших сфер українського права. Батьки рідко припускають, що їхня дитина може опинитися під кримінальним переслідуванням уже з 14 років за окремі категорії діянь, а з 16 років відповідальність настає за будь-яке кримінальне правопорушення. Ці межі стаття 22 Кримінального кодексу визначає коротко і без винятків, проте на практиці сім'ї, педагоги і самі підлітки щоразу ставлять навколо неї ті самі запитання.

Як юрист із 15-річним стажем, із них вісім років адвокатської практики в кримінальних справах, я бачу одну й ту саму картину. Про вікові пороги сім'я дізнається тоді, коли дитина вже стала підозрюваною.

Чотири помилки, які встигають зробити до приїзду адвоката

До приїзду захисника люди встигають зробити чотири речі, які потім розбираються місяцями. Віддають слідчому телефон. Розповідають усе як було. Підписують протоколи допитів без адвоката. Обговорюють справу з іншими фігурантами. Кожен із цих кроків виглядає як співпраця зі слідством, а насправді формує доказову базу проти дитини, і переграти його пізніше буває вже нічим.

Ширший контекст того, як влаштована кримінальна відповідальність неповнолітніх в Україні, пояснює логіку самих порогів.

Кримінальній відповідальності підлягає особа, якій на момент вчинення кримінального правопорушення вже виповнилося шістнадцять років. Норма звучить дослівно так.

Важливе тут саме слово "кримінальне правопорушення". Кодекс поділяє кримінальні правопорушення на кримінальні проступки і злочини, а злочини, своєю чергою, на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Від цього поділу далі залежить і межа покарання, і строк погашення судимості, тому запам'ятати його варто одразу.

На який момент рахують вік

Вік рахують на момент вчинення діяння, а не на момент його виявлення чи судового розгляду. Підліток, який вчинив діяння за день до свого шістнадцятиріччя, за загальним правилом кримінальній відповідальності не підлягає, і жодне пізніше з'ясування обставин цього не змінює. Якщо ж діяння вчинене в день народження або пізніше, кримінальна відповідальність настає повною мірою.

З якого віку настає відповідальність за крадіжку

Візьмімо крадіжку мобільного телефону, статтю 185 Кримінального кодексу. У переліку частини 2 статті 22 вона названа без обмеження частинами, тому відповідальність за неї настає з 14 років за будь-якою частиною, і за простою, і за кваліфікованою, наприклад із проникненням у житло. Обмеження частинами в цій позиції норми стосується лише статей 262 і 308, тобто викрадення зброї та наркотичних засобів. Тобто відповідь на питання, з якого віку настає кримінальна відповідальність за крадіжку, проста. З 14 років, а частина статті вирішує вже не вік, а межу покарання.

Знижений вік працює лише за вичерпним переліком, записаним у частині 2 статті 22 Кримінального кодексу. Особи, які вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають відповідальності тільки за прямо названі там діяння. Розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає, і якщо діяння в ньому немає, відповідальність настає лише з 16 років.

Двадцять позицій норми зручно читати за смисловими групами.

Проти життя і здоров'я

Умисне вбивство (статті 115-117), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398).

Посягання на життя осіб, які виконують службовий обов'язок

Посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, судді, народного засідателя чи присяжного, захисника або представника особи, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443).

Проти власності

Крадіжка (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399).

Проти громадської та національної безпеки

Диверсія (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147, 349).

Проти статевої свободи

Зґвалтування (стаття 152), сексуальне насильство (стаття 153).

Проти безпеки руху і транспорту

Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини 2 і 3 статті 289).

Хуліганство і жорстоке поводження з тваринами

Хуліганство (стаття 296) і жорстоке поводження з тваринами (стаття 299).

Якщо порахувати унікальні номери статей у переліку, вийде рівно 38. Жорстоке поводження з тваринами більшість матеріалів у мережі губить, хоча стаття 299 стоїть у переліку поруч із розбоєм і бандитизмом.

Чому кваліфікація вирішує більше за назву діяння

Знижений поріг застосовують до одних статей цілком, а до інших лише в тих частинах, які прямо названі в нормі. Тому умисне знищення майна дає 14 років лише за частиною 2 статті 194, а незаконне заволодіння транспортним засобом лише за частинами 2 і 3 статті 289. І саме тут кваліфікація вирішує долю більшості підліткових справ.

Підліткові правопорушення майже завжди групові, тому цю ознаку в них ставлять майже автоматично. А від неї залежить категорія злочину. І разом із категорією та гранична межа покарання, яку суд може призначити підлітку.

Кримінальної відповідальності до 14 років немає, і це справді так. Але кримінальне провадження щодо дитини ведеться вже з 11 років, і саме на цьому місці помиляється більшість матеріалів у мережі.

Що таке суспільно небезпечне діяння

Суспільно небезпечне діяння означає вчинок, який за своїми ознаками збігається зі складом кримінального правопорушення, але злочином не вважається саме через вік того, хто його вчинив. Дитину не притягують до відповідальності і не карають. Проте розслідування триває, веде його спеціально уповноважений слідчий або дізнавач, участь захисника обов'язкова (пункт 2 частини 2 статті 52 Кримінального процесуального кодексу), а рішення ухвалює суд.

Коли дитину можуть помістити у приймальник-розподільник

Найжорсткіший наслідок батьки зазвичай не уявляють. Якщо діяння підпадає під ознаки такого, за яке передбачено позбавлення волі понад п'ять років, дитину можуть помістити у приймальник-розподільник для дітей за ухвалою слідчого судді на строк до тридцяти днів, а потім продовжити цей строк ще до тридцяти днів (частина 4 статті 499 Кримінального процесуального кодексу). Приймальник-розподільник, попри назву, працює як заклад із цілодобовим триманням, і дитина перебуває там ізольовано від дому і від школи.

Раджу батькам виходити з того, що адвокат потрібен з одинадцяти років, а не з чотирнадцяти. Провадження, у якому дитину не можуть покарати, все одно вирішує її долю на роки вперед.

Адміністративна відповідальність настає з 16 років, тобто пізніше за знижений кримінальний поріг у 14 (стаття 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Батьки зазвичай вважають навпаки, бо адміністративна відповідальність здається їм легшою і ранішою. Адміністративне стягнення справді не створює судимості й не тягне позбавлення волі, тоді як кримінальне покарання лишає слід у документах на роки. Проте межу між двома шляхами проводить кваліфікація, тому одна й та сама за фабулою подія може піти в різні боки, і вік тут не рятує.

Найзрозуміліший для батьків приклад цієї межі дає відповідальність за булінг в Україні, де та сама поведінка залежно від наслідків розглядається то як адміністративне правопорушення, то як кримінальне.

Які заходи впливу застосовують до підлітка від 16 до 18 років

До підлітка від 16 до 18 років закон застосовує не стягнення, а заходи впливу за статтею 24-1 того самого кодексу, хоча за окремими складами, переліченими в статті 13, відповідальність настає на загальних підставах. Заходів впливу чотири.

Досягнення потрібного віку саме по собі відповідальності не створює. Особа має бути ще й осудною, тобто такою, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії або бездіяльність і керувати ними (стаття 19 Кримінального кодексу).

Для підлітка це питання гостріше, ніж для дорослого, бо психіка ще формується. Навіть той, кому виповнилося 14 або 16 років, може бути визнаний неосудним через хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки. Тоді відповідальність не настає, а до особи застосовують примусові заходи медичного характеру.

Два механізми з однаковим початком назви плутають постійно. Примусові заходи медичного характеру застосовують до неосудної особи, і йдеться про лікування. Примусові заходи виховного характеру застосовують до осудної дитини, і йдеться про виховний вплив замість покарання.

Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх

У справах щодо неповнолітніх комплексну психолого-психіатричну експертизу призначають за потреби, коли треба з'ясувати, чи немає у підлітка психічного захворювання або затримки психічного розвитку і чи міг він усвідомлювати значення своїх дій у конкретній ситуації (частина 1 статті 486 Кримінального процесуального кодексу). На практиці саме захист найчастіше й ініціює це питання. Експертиза відповідає на два питання.

Якщо експертиза встановить, що неповнолітній не міг усвідомлювати свої дії або керувати ними, його визнають неосудним, і кримінальній відповідальності він не підлягає. До такої особи можуть застосувати примусові заходи медичного характеру.

Один випадок із моєї практики. У справі про умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене 15-річним підлітком, комплексна психолого-психіатрична експертиза встановила затримку психічного розвитку, не пов'язану з психічним захворюванням. Підліток усвідомлював характер своїх дій, але його вольові якості були значно знижені через вікові особливості та несприятливе соціальне оточення. Суд застосував примусові заходи виховного характеру замість реального покарання, і підліток уникнув судимості та продовжив навчання під наглядом спеціалізованої установи.

Звільнити неповнолітнього від кримінальної відповідальності суд може лише за трьох умов разом.

Умисний нетяжкий злочин під статтю 97 не підпадає. У мережі цю умову регулярно подають ширше, ніж вона записана в законі, і формулювання "вчинив уперше і не тяжкий" вводить батьків в оману на їхню ж користь, а потім суд відмовляє у клопотанні.

Замість покарання суд застосовує примусові заходи виховного характеру. Якщо неповнолітній від них ухиляється, заходи скасовують, а особу притягують до кримінальної відповідальності на загальних підставах (частина 3 статті 97 Кримінального кодексу).

Не сплутайте статтю 97 зі статтею 105. За статтею 97 покарання взагалі не призначають, тому і судимості не виникає. Саме звільнення від кримінальної відповідальності лишається найкращим із можливих результатів підліткової справи, бо дитина проходить її без судимості.

Перелік заходів закритий, і суд обирає з п'яти позицій частини 2 статті 105 Кримінального кодексу.

Суд може застосувати кілька заходів одночасно і додатково призначити неповнолітньому вихователя (частини 3 і 4 статті 105).

Головне в цьому переліку не строгість, а наслідок. Застосування примусових заходів виховного характеру судимості не тягне, тому після виконання заходу підліток вважається таким, що судимості не має, і перед ним лишаються відкритими і вступ до навчального закладу, і працевлаштування, і виїзд за кордон.

Покарати неповнолітнього суд може лише одним із п'яти основних видів покарань, які називає стаття 98 Кримінального кодексу.

Додатково суд може призначити штраф або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Чому арешту в переліку більше немає

Арешту в цьому переліку більше немає. Його замінив пробаційний нагляд згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023, який набрав чинності 28 березня 2024 року, проте значна частина матеріалів у мережі досі називає арешт серед покарань для підлітків, і батьки готуються не до того.

Пробаційний нагляд обмежує права і свободи засудженого, визначені законом і встановлені вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства (частина 1 статті 59-1 Кримінального кодексу). Для підлітка це означає, що він лишається вдома і продовжує навчання, але періодично з'являється для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляє його про зміну місця проживання, роботи чи навчання і не виїжджає за межі України без погодження з ним.

Ще одна норма працює на дитину автоматично. Вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім належить до обставин, які пом'якшують покарання (пункт 3 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу), і суд зобов'язаний врахувати її при призначенні покарання. Наскільки підліткова шкала м'якша за дорослу, показує окремий матеріал про те, які бувають кримінальні покарання в Україні: види, строки та особливості застосування.

Позбавлення волі неповнолітньому призначають на строк від шести місяців до десяти років, і лише один випадок дозволяє вийти за цю межу (частини 1 і 3 статті 102 Кримінального кодексу).

Категорію злочину визначає не назва діяння, а санкція статті, за якою його кваліфікували. Чим суворіше максимальне покарання в санкції, тим вища категорія, а разом із нею і гранична межа для підлітка.

Звідси практичний висновок, який повертає до кваліфікації. Перехід із першої частини статті на другу через ознаку "за попередньою змовою групою осіб" змінює категорію злочину, а отже і граничний строк. Різниця між чотирма і десятьма роками інколи тримається на одному абзаці повідомлення про підозру, який ніхто не оскаржив вчасно.

Позбавлення волі неповнолітні відбувають у спеціальних виховних установах, а не в загальних колоніях.

Звільнення від покарання працює за іншими умовами, ніж звільнення від відповідальності. Суд звільняє неповнолітнього від покарання, якщо той вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин і внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку вже не потребує покарання (частина 1 статті 105 Кримінального кодексу).

Різниця зі статтею 97 проходить по двох лініях.

На практиці саме друга лінія вирішує, як виглядатиме доля дитини в документах.

Судимість неповнолітнього погашається швидше, ніж судимість дорослого, і різниця відчутна.

Строки для неповнолітніх встановлює частина 2 статті 108 Кримінального кодексу, для дорослих пункти 7-9 статті 89. Стосуються вони засуджених до позбавлення волі, а для дорослих ще й до основного покарання у виді штрафу.

Кілька правил до таблиці не потрапили, а знати їх варто.

Погашення і зняття судимості часто плутають. Погашення настає саме собою, коли мине встановлений строк, і жодного рішення суду для цього не потрібно. Зняття ухвалює суд достроково, за клопотанням, і лише тоді, коли особа довела своє виправлення бездоганною поведінкою.

Перші години після затримання визначають половину майбутньої справи. Порядок дій простий, і виконати його треба саме в такій послідовності.

Хибні переконання батьків повторюються з такою регулярністю, що їх можна перелічити наперед.

До цього списку я додав би ще дві дії, які клієнти роблять постійно. Віддають слідчому телефон і обговорюють справу з іншими фігурантами, а потім дивуються, звідки в матеріалах узялися деталі, про які знали тільки вони.

Закон дає неповнолітньому більше прав, ніж про них зазвичай знають батьки.

Про останню гарантію варто знати одну річ, яку батьки сприймають болісно. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам дитини, суд має право обмежити його участь в окремих процесуальних діях або усунути його від провадження і залучити замість нього іншого законного представника (частина 3 статті 488).

Особливості допиту неповнолітнього (ст. 226 КПК)

Випадок із моєї практики. У справі про сексуальне насильство, вчинене 15-річним підлітком, я наполіг на участі психолога, який встановив, що підліток перебуває в стані сильного стресу. Психолог рекомендував перервати допит. Це дозволило уникнути тиску на підлітка та отримати об'єктивні показання пізніше, що стало основою для виховних заходів.

Затримати неповнолітнього без ухвали слідчого судді можна не довше ніж на 72 години. Але обмежень навколо цього строку більше, і працюють вони на користь дитини.

Друге правило я вважаю найсильнішим аргументом захисту на стадії обрання запобіжного заходу. Якщо кваліфікація не дотягує до тяжкого злочину, тримання під вартою відпадає само собою, і спір переходить у площину кваліфікації, де в захисту набагато більше можливостей.

Кримінальна відповідальність особиста, і на батьків вона не переходить за жодних обставин. А от майнову шкоду відшкодовують, і межа тут проходить інакше.

Один орієнтир дає сам Кримінальний кодекс. Обов'язок відшкодувати заподіяні майнові збитки суд покладає лише на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток (пункт 4 частини 2 статті 105). Для молодшої дитини або для дитини без власних коштів цей захід не працює взагалі.

Другий орієнтир дає судова практика. Розглядаючи клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд вирішує питання відшкодування шкоди потерпілому, якщо є цивільний позов. Якщо це питання не вирішене, потерпілий звертається окремо, у порядку цивільного судочинства.

Хто платить за шкоду, завдану дитиною до 14 років

Головне правило дає Цивільний кодекс, і межа в ньому проходить по 14 роках. За статтею 1178 Цивільного кодексу шкоду, завдану малолітньою особою до 14 років, відшкодовують батьки, усиновлювачі або опікун, якщо не доведуть, що шкода сталася не через несумлінне виховання чи нагляд. Коли дитина завдала шкоди під наглядом навчального закладу або закладу охорони здоров'я, платить заклад, поки не доведе відсутність своєї вини. Обов'язок батьків тут не припиняється навіть тоді, коли дитина досягне повноліття.

Хто платить за шкоду після 14 років

Після 14 років працює стаття 1179 Цивільного кодексу, і картина перевертається. Неповнолітня особа відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах, а якщо її майна не вистачає, бракуючу частку відшкодовують батьки або піклувальник, поки не доведуть відсутність своєї вини. Їхній обов'язок припиняється, коли особа досягне повноліття або коли вона ще до повноліття стане власником достатнього майна.

Виходить дзеркально до кримінального права. До 14 років кримінальної відповідальності немає, зате платять батьки. Після 14 років дитина відповідає і за кримінальним законом, і за цивільним, а батьки лише покривають те, чого їй бракує.

Мінімальний вік кримінальної відповідальності у наведеній вибірці коливається приблизно від 7 до 15 років, у світі діапазон ширший. За офіційними джерелами кожної юрисдикції станом на серпень 2026 року картина виглядає так.

Найкраще норму показують справи, у яких суд застосував виховні заходи до дітей, що ще не досягли віку відповідальності. Три такі справи описує повідомлення прес-служби Менського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року.

Три справи Менського районного суду

У жовтні 2017 року суд розглядав справу неповнолітнього М., 2004 року народження, який вчинив суспільно небезпечне діяння з ознаками частини 3 статті 185 Кримінального кодексу. Суд обмежив дозвілля і встановив особливі вимоги до поведінки, заборонивши залишати територію школи-інтернату та виїжджати за її межі без відома працівників установи у вихідні, святкові й канікулярні дні строком на один рік. Ухвала набрала законної сили.

У лютому 2018 року суд розглядав діяння малолітнього Z., 2004 року народження, з ознаками того самого складу. Дитину передали під нагляд педагогічного колективу навчального закладу строком на один рік.

Справу неповнолітнього К., 2004 року народження, з ознаками частини 1 статті 125 і частини 3 статті 185 суд розглядав у березні 2018 року. Клопотання задовольнили частково, застосувавши застереження. Дві останні ухвали законної сили не набрали.

Огляд завершується спостереженням, від якого важко відмахнутися. Усі троє виховувалися в неповних сім'ях і не отримували достатнього батьківського піклування.

Захист підліткової справи розпадається на п'ять стадій, і на кожній вирішується своє питання.

Гарантій результату я не даю принципово. Адвокат працює як лікар, який не обіцяє вилікувати, а лікує, і обіцянка результату суперечила б і правилам адвокатської етики, і закону про адвокатуру.

Якщо ваша дитина вже опинилася в такій ситуації, не ухвалюйте рішень до розмови із захисником. Зателефонувати можна за номером +38 (067) 82 999 82.