СТАТТІ ЗАКОНУ
- Глава 44 КПК України, ст. 541-598
- ст. 25 Конституції України
- Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.
- Rule 39 Регламенту ЄСПЛ
ГОЛОВНІ НАСЛІДКИ
- Екстрадиційний арешт може тривати до 12 місяців.
- Громадян України не можна видати іншій державі.
- Передачу можна зупинити через суд, апеляцію або ЄСПЛ.
КЛЮЧОВА ПОРАДА
Звертайтесь до адвоката одразу після затримання або появи міжнародного розшуку.Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Редакція Адвокатського об'єднання "Чумак і Партнери"
Оновлено: червень 2026
Екстрадиція та видача особи
Стаття 541 КПК визначає видачу особи (екстрадицію) як передачу особи державі, компетентні органи якої розшукують її для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.
Тут є дві різні мети, і плутати їх не варто. У першій ситуації кримінальне провадження ще триває, людину хочуть судити. У другій вирок уже є, його треба виконати. Обидва випадки підпадають під Главу 44 КПК і запускають однаковий механізм примусового переміщення через державний кордон.
Передає особу конкретній державі для кримінального переслідування або виконання вироку. Така передача відбувається за міжнародним договором або іншим допустимим механізмом міжнародного співробітництва, із судовим контролем у передбачених законом випадках. Добровільна видача теж можлива, але на практиці передача часто відбувається примусово через суд.
Передбачає видворення людини з країни за порушення міграційних правил, і держава не зобов'язана домовлятися з будь-якою іноземною владою, щоб це зробити. Підстави, органи, строки і правовий контроль суттєво відрізняються від екстрадиції.
Поширена помилка - ототожнювати екстрадицію з депортацією, хоча між ними різний правовий механізм і принципово різна мета.
Відсутність міжнародного договору між двома державами суттєво ускладнює передачу, але не завжди автоматично її унеможливлює. Окремо треба перевірити, чи дозволяє КПК виконати запит на засадах взаємності.
Що входить у захист адвоката з екстрадиції
Адвокат у справі про екстрадицію потрібен не після арешту, а ще до того, як клієнт опиниться в клітці. На практиці за зволікання майже завжди доводиться платити дорого.
Захист починається з оцінки запиту. Адвокат перевіряє, чи діє міжнародний договір між Україною і запитуючою державою, чи підпадає злочин під принцип подвійної кримінальності, чи є формальні підстави для відмови у видачі. У моїй практиці трапляються справи, де запит уже містить процесуальні помилки. Саме вони стають точкою атаки ще до судового розгляду.
Після затримання особи слідчий суддя має розглянути клопотання про тимчасовий арешт протягом 72 годин (ст. 583 ч.5 КПК). Це критичне вікно. Результат слухання визначає, чи залишиться людина під вартою на весь строк очікування офіційного запиту з-за кордону, чи отримає звільнення через відсутність підстав ще в залі суду. Адвокат присутній на засіданні, подає заперечення, перевіряє, чи дотрималися процесуальних строків. Пропустити цей момент означає пропустити перший шанс на звільнення.
Рішення про видачу ухвалює центральний орган України, а його законність слідчий суддя може перевірити за скаргою захисту. Адвокат готує правову позицію і визначає, які підстави для відмови у видачі є в конкретній справі та які докази підтверджують ризик для клієнта в запитуючій державі. Якщо слідчий суддя відмовив у скарзі, наступним кроком може бути апеляція, а якщо є невідворотний ризик - звернення до ЄСПЛ за забезпечувальними заходами.
У справах про екстрадицію часто паралельно працюють адвокати в країні, яка надіслала запит. Координація між двома командами захисту дає повну картину: що відбувається в кримінальній справі "там" і яка правова позиція "тут". Без цієї координації клієнт отримує захист лише з одного боку.
П'ять етапів процедури екстрадиції
Процедура видачі особи розгортається послідовно. Кожен етап має свій орган, свої строки і свій процесуальний ризик.
Запит на видачу
Іноземна держава надсилає запит через Офіс Генерального прокурора, якщо розшукують підозрюваного чи обвинуваченого, або через Міністерство юстиції, якщо особу вже засуджено і вирок треба виконати. Це центральні органи України відповідно до ст. 574 КПК. Запит подають тільки за злочини, за які санкція передбачає позбавлення волі на максимальний строк не менше 1 року, або коли невідбутий строк вироку становить не менше 4 місяців (ст. 573 КПК).
Екстрадиційний арешт
Після затримання особи починається ланцюжок арештів із чіткими строками. Тимчасове затримання (ст. 582 КПК) діє до 60 годин, після чого особу доставляють до слідчого судді. Тимчасовий арешт (ст. 583 КПК) діє до 40 діб, поки не надійде офіційний запит про видачу. Власне екстрадиційний арешт (ст. 584 КПК) застосовується після надходження запиту і може тривати до 12 місяців. Підстави тримання перевіряють не рідше одного разу на 2 місяці (ч.11 ст. 584); за скаргою особи суд переглядає підстави не частіше одного разу на місяць (ч.12 ст.584 КПК). За даними zakon.rada.gov.ua, ці строки передбачені Главою 44 КПК; Закон № 2858-IX від 12.01.2023 вносив окремі зміни до норм цієї процедури.
Конкуренти майже не наводять ці числа. На практиці люди часто не розуміють, що між затриманням і реальною передачею може пройти більше року.
Судовий розгляд
Рішення про видачу або відмову у видачі приймає центральний орган України після екстрадиційної перевірки. Слідчий суддя за місцем тримання особи під вартою перевіряє законність цього рішення у разі подання скарги. Адвокат подає документи, що підтверджують підстави для відмови. Якщо захист готували ретельно з самого початку, задовго до першого судового засідання, саме тут уся попередня робота нарешті починає працювати.
Оскарження
Рішення центрального органу можна оскаржити до слідчого судді, а ухвалу слідчого судді - в апеляційному порядку. Касаційний перегляд у цій процедурі не належить до загальних етапів захисту і передбачений КПК лише для прокурора в обмеженому випадку. Паралельно можна звернутися до ЄСПЛ зі скаргою за ст. 3 (заборона катування) або ст. 5 (право на свободу). За Rule 39 Регламенту ЄСПЛ Суд може тимчасово зобов'язати Україну зупинити передачу, але цей захід застосовується у виняткових обставинах і не гарантує кінцевого результату.
Фактична передача
Передачу здійснюють тільки після завершення строків оскарження або після відхилення скарг, якщо вони подавалися. Є випадки, коли передача не відбувається навіть після рішення про видачу: якщо особа отримала статус біженця, якщо виникли нові обставини щодо загрози її правам або якщо стан здоров'я унеможливлює транспортування. Мені відомі ситуації, коли між рішенням про видачу і фактичним перетином кордону проходили місяці, а нові правові обставини за цей час змінювали ситуацію настільки, що передача відкладалася або скасовувалася на підставі нового клопотання захисту. Завчасна підготовка вирішує.
Коли Україна відмовляє у видачі особи
Підстав для відмови кілька. Кожна з них закріплена в законі, але жодна не спрацьовує автоматично. Суду потрібні конкретні фактичні докази того, що підстава для відмови застосовується саме до цієї особи і саме в цих обставинах, а не лише посилання на норму.
Конституція говорить прямо: "Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі" (ст. 25 Конституції України). Стаття 589 ч.1 п.1 КПК повторює цю заборону. Норма абсолютна. Жоден міжнародний договір її не долає. Громадянин України потрапляє під захист незалежно від тяжкості звинувачення.
Якщо строки кримінального переслідування або виконання вироку закінчилися за законодавством України, видача не відбувається (ст. 589 ч.1 п.3 КПК). Перевіряють строки за КК України, а якщо застосовується міжнародний договір, то також за правилами цього договору.
Якщо є реальні підстави вважати, що в запитуючій державі особі загрожує катування, нелюдське поводження або переслідування за расовою, релігійною, національною чи політичною ознакою, Україна зобов'язана відмовити (ст. 589 КПК, ст. 3 і ст. 5 ЄКПЛ). Верховний Суд ККС у справі № 757/56198/21-к від 23.03.2023 підтвердив, що ризик для життя і здоров'я в державі-запитувачі слугує самостійною підставою для відмови.
Видача можлива тільки якщо діяння вважається злочином за законодавством обох держав. Якщо за КК України те саме діяння не є кримінально караним або не досягає порогів для видачі за санкцією чи невідбутим строком, це підстава для відмови (ст. 589 ч.1 п.2 КПК, ст. 2 Євроконвенції 1957 р.). На практиці це виглядає так: діяння кримінально каране в запитуючій державі, але за КК України не передбачає позбавлення волі, тож видача неможлива.
Особи зі статусом біженця отримують додатковий захист. Їх не можна видати в державу, звідки вони отримали статус або де їм загрожує переслідування (ст. 589 ч.2 КПК).
Міжнародний розшук та Інтерпол
Більшість клієнтів плутають розшук і запит на видачу. Насправді це різні механізми, але вони пов'язані безпосередньо.
Що таке червона картка Інтерполу
"Червону картку" (Red Notice) видає Інтерпол на запит держави для розшуку особи з метою її арешту та подальшої екстрадиції. Картку запитує держава-ініціатор, а Інтерпол розсилає її країнам-членам. Картка сама по собі не зобов'язує державу видати особу. Кожна країна-учасниця діє за власним законодавством. Але вона ускладнює перетин кордону і стає першим сигналом для іноземних правоохоронців.
Як пов'язані розшук та екстрадиція
Хронологія зазвичай така: держава порушує кримінальне провадження, оголошує підозру, не може затримати людину і звертається до Інтерполу, щоб оголосити розшук. Одночасно або після цього готується запит на видачу. Коли особу виявляють за картками міжнародного розшуку Інтерполу, це запускає екстрадиційну процедуру. Тобто червона картка передує запиту, але не замінює його. Видачу все одно санкціонує суд.
Оскарження повідомлень Інтерполу
Особа, щодо якої видано повідомлення, може оскаржити його до Комісії з контролю над файлами Інтерполу (CCF). Підставами для скасування можуть бути зловживання механізмом Інтерполу, переслідування за політичними мотивами, невідповідність правилам організації. Детальніше про оскарження картки Інтерполу через CCF. Це окрема тема, де без адвоката з досвідом у CCF нічого не вийде.
Як оскаржити рішення про екстрадицію
Рівнів оскарження кілька. Кожен наступний доступний тільки після вичерпання попереднього.
Я бачив справи, де клієнт звертався до ЄСПЛ тільки тому, що хотів "потягнути час". Це погана стратегія. ЄСПЛ не зупиняє процес автоматично. Для Rule 39 потрібні реальні аргументи: конкретний ризик, конкретна стаття Конвенції, конкретні докази. Без цього клопотання відхиляють.
Чому справа без адвоката програється
Пропущений строк коштує справи. У справах про екстрадицію строки процесуальних дій жорстко прив'язані до закону. Якщо адвокат або клієнт пропустить відведений час на подання заперечення чи скарги, суд відмовляє в розгляді по суті незалежно від того, наскільки сильними могли б бути аргументи захисту. Так втрачають право на апеляцію. Так пропускають єдиний момент подання клопотань до ЄСПЛ.
Технічна помилка в самому клопотанні теж коштує дорого. Непідтверджена підстава, відсутній переклад документа, неправильний суд - кожен з цих елементів дає процесуальну відмову без розгляду доказів. Людина думає, що захист поданий. Насправді нічого не відбулося.
Без адвоката людина не знає навіть того, що матеріали запиту часто надходять іноземною мовою. Ознайомитися з ними без перекладача і юридичних знань неможливо. Побудувати захист також неможливо.
Нормативна база у справах про видачу
Видачу осіб регулюють на трьох рівнях.
Цей перелік базовий і актуальний станом на червень 2026 року. Договірна база змінюється, тому перед конкретними діями раджу перевіряти чинність міжнародних угод.
Що запитують клієнти про екстрадицію
Хто приймає рішення про екстрадицію
Рішення про видачу особи в Україні проходить кілька органів, і кожен відповідає за свій етап. Офіс Генерального прокурора або Міністерство юстиції як центральні органи направляють і отримують запити, а також приймають рішення про видачу або відмову. Слідчий суддя перевіряє законність цього рішення за скаргою захисту, а ухвалу можна оскаржити до апеляційного суду. Мін'юст оформлює виконання вироку у справах засуджених. Саме на стадії судового контролю адвокат має найбільший вплив на результат. Тут суд заслуховує аргументи захисту і перевіряє підстави для відмови.
Що значить екстрадиція
Екстрадиція передає особу між державами для кримінального переслідування або виконання вироку. За ст. 541 КПК України видача особи охоплює встановлення місця перебування, перевірку обставин, прийняття рішення за запитом і фактичну передачу. Це міждержавна процедура з жорсткими правовими рамками, а не просто "забрати людину".
Як працює екстрадиція
Процес має таку послідовність: держава надсилає запит через центральний орган України, особу затримують і тримають під вартою, центральний орган приймає рішення за запитом, а суд перевіряє його законність у разі скарги. На кожному кроці діють конкретні строки з КПК. Адвокат може вплинути на результат на будь-якому з цих етапів, але чим раніше він підключається, тим більше варіантів захисту залишається.
Як здійснюється процедура екстрадиції
Процедура відбувається за Главою 44 КПК. Після затримання особи суддя може застосувати тимчасовий арешт до надходження запиту (до 40 діб за ст. 583 КПК), а після надходження запиту - екстрадиційний арешт (до 12 місяців за ст. 584 КПК). Центральний орган розглядає справу по суті і приймає рішення, а суд перевіряє його законність у разі скарги. Якщо є підстави для відмови, адвокат підтверджує їх документами. Якщо рішення негативне, його оскаржують до слідчого судді, в апеляції або звертаються до ЄСПЛ за наявності відповідних підстав.
Про автора
Сергій Чумак, адвокат, засновник Адвокатського об'єднання "Чумак і Партнери". Спеціалізується на кримінальному праві, досудовому розслідуванні та транскордонному захисті. Має 14 років практики як адвокат у кримінальних справах, від першого допиту до апеляції у Верховному Суді.