СТАТТІ ЗАКОНУ
- Ст. 209 ККУ – легалізація майна, одержаного злочинним шляхом
- Закон № 361-IX про фінансовий моніторинг
ГОЛОВНІ НАСЛІДКИ
- Підозрілі операції перевіряють незалежно від суми.
- Банк може зупинити переказ і вимагати підтвердження походження коштів.
- За ст. 209 ККУ загрожує від 3 до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.
КЛЮЧОВА ПОРАДА
Зберіть документи про законне походження коштів і не давайте пояснень без адвоката.Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Адвокатське об'єднання "Чумак і Партнери"
Оновлено: липень 2026
До мене приходить клієнт із простим питанням. Звідки претензії, якщо гроші він заробив? За 15 років практики я переконався, що людину лякає не сам факт доходу, а слово "легалізація". Легалізація доходів охоплює операції та інші дії з майном злочинного походження. Людина набуває, використовує, переміщує чи приховує таке майно або намагається надати йому вигляд чесно заробленого.
Що таке легалізація доходів простими словами
Простими словами, легалізація доходів означає спробу видати брудні гроші за чисті. Спершу стається злочин, а вже потім хтось намагається "відмити" те, що на цьому заробив. Предметом легалізації Кримінальний кодекс України (ККУ) називає майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом (ст. 209).
Для пояснення відмивання часто використовують типову модель із трьох стадій, але закон не вимагає їх наявності в кожній справі. Спочатку брудні гроші розміщують, тобто вводять у легальний обіг через готівкову виручку чи схожий канал. Потім їх розшаровують, тобто переказують між десятками рахунків, фірм та інших каналів так довго, доки початковий слід не губиться, а той, хто перевіряє, уже не може напевно сказати, звідки надійшла конкретна сума. На останній стадії гроші повертають у легальний обіг. На виході вони виглядають як законний прибуток.
Тут головне не сплутати легалізацію з несплатою податків. Люди постійно плутають ці поняття. Коли підприємець приховує від держави реальний, чесно зароблений дохід, це може утворювати склад ухилення від сплати податків за ст. 212 ККУ, якщо є умисел, установлений законом розмір ненадходжень та інші необхідні ознаки. Це суміжна тема, у якій я веду захист у справах про податкові злочини. Дохід при цьому законний, але прихований. Легалізація працює навпаки. Джерело від початку брудне, і злочинець намагається надати доходу законного вигляду. Ось і вся різниця.
Закон 361-IX про запобігання відмиванню доходів
Усю систему фінансового моніторингу визначає один профільний закон. Він має довгу повну назву. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (ЗМЗ). Юристи для стислості звуть його просто Законом № 361-IX.
Верховна Рада ухвалила його 6 грудня 2019 року, а чинності він набрав 28 квітня 2020 року. Відтоді закон устиг обрости низкою змін, тому щоразу, коли клієнт приносить мені роздруківку норми з якогось випадкового сайту, я передусім звіряю її з першоджерелом на сайті Верховної Ради (zakon.rada.gov.ua). Переказувати норму з пам'яті у цій темі надто ризиковано.
Що змінив 361-IX? Він замінив старий профільний закон і привів правила у відповідність до стандартів FATF, міжнародної групи з протидії відмиванню коштів. Найбільше змінився сам підхід. Раніше банк звіряв операцію з формальним переліком, а тепер щоразу оцінює ризик конкретного клієнта, аналізує його бізнес, звички й контрагентів і вже на цій основі вирішує, наскільки пильно за ним стежити. Банк розраховує профіль ризику клієнта.
Закон охоплює широке коло учасників і процедур. Він визначає, хто зобов'язаний виявляти операції з брудними грошима, як перевіряти клієнтів і куди повідомляти про підозри. Закон № 4156-IX від 18 грудня 2024 року, який набрав чинності 9 січня 2025 року, змінив правила формування та ведення переліку терористичних організацій. Закон № 4622-IX від 8 жовтня 2025 року змінив окремі положення Закону № 361-IX з 1 січня 2026 року, а станом на дату оновлення статті чинною була редакція від 26 червня 2026 року на підставі Закону № 4465-IX.
Це ключові основи законодавчої бази, які слід знати для розуміння правил гри.
Хто зобов'язаний проводити фінансовий моніторинг
| Рівень | Хто входить | Основний обов'язок |
|---|---|---|
| Первинний | Банки, небанківські фінустанови, адвокати, нотаріуси, ріелтори, аудитори, бухгалтери | Ідентифікувати клієнта і повідомляти про підозрілі операції у випадках, передбачених законом |
| Державний | НБУ, Міністерство юстиції, НКЦПФР, інші визначені центральні органи та Держфінмоніторинг | Наглядати за суб'єктами й аналізувати повідомлення |
Первинний рівень контролю
Первинний фінансовий моніторинг покладено на тих, хто безпосередньо працює з грошима клієнта. Це передусім банки й небанківські фінансові установи. Поряд із ними закон визначає спеціальних суб'єктів. До них належать аудитори, бухгалтери, ріелтори, торговці дорогоцінними металами за готівку, постачальники послуг, пов'язаних із віртуальними активами, а також нотаріуси, адвокатські бюро, адвокатські об'єднання та адвокати, які працюють індивідуально.
Так, адвокати теж у цьому списку. Скажу чесно, багатьох колег це досі дратує. Але закон не питає нашої згоди. Коли адвокат бере участь у визначених законом операціях, він зобов'язаний ідентифікувати клієнта, оцінити його профіль ризику і, якщо операція виглядає підозріло, подати повідомлення з урахуванням винятків статті 10.
Державний рівень контролю
Державний фінансовий моніторинг працює рівнем вище й наглядає вже за самими суб'єктами. Закон чітко розподіляє ролі. НБУ контролює банки та небанківські фінансові установи, що належать до його сфери нагляду. За адвокатами, нотаріусами й тими, хто надає юридичні послуги, наглядає Міністерство юстиції. Інші категорії контролюють НКЦПФР та відповідні центральні органи виконавчої влади. У центрі системи працює Держфінмоніторинг, той самий спеціально уповноважений орган (СУО), до якого надходять повідомлення про підозрілі операції для подальшого аналізу.
Порогова сума операцій для фінмоніторингу
Найчастіше клієнти питають про суму. З якого моменту операція потрапляє під фінансовий моніторинг? Поріг обов'язкового моніторингу закон встановив на рівні 400 тисяч гривень. Для бізнесу, що проводить лотереї чи азартні ігри, поріг нижчий - лише 55 тисяч гривень (ст. 20 Закону № 361-IX).
Але сама по собі сума ще нічого не вирішує. Операція стає пороговою лише тоді, коли до великої суми додається хоча б одна з ознак ризику, які закон перелічує окремо. До них належать готівкові операції, перекази за кордон і зв'язок із певними країнами. Коли гроші чи цінності перетинають кордон із порушеннями, може постати й відповідальність за контрабанду в Україні. Банк аналізує всі фінансові операції клієнта разом, а не поодинці.
Та важливіше інше. Підозрілу операцію моніторять незалежно від суми. Тому коли клієнт розбиває один великий платіж на десяток дрібних переказів у надії проскочити під порогом, він зазвичай досягає протилежного. Банк сприймає таке штучне дроблення як класичну ознаку ризику і придивляється до клієнта пильніше. Сховатися не виходить.
Санкції за порушення ПВК/ФТ для бізнесу
У сфері запобігання відмиванню коштів держава спершу карає не в'язницею, а грошима. Хто порушує правила протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму (ПВК/ФТ), той відповідає власним гаманцем. Логіка тут проста. Коли банк чи адвокатське бюро погано перевіряють клієнта або вчасно не повідомляють про підозрілу операцію, держава зазвичай не переслідує окрему людину в кримінальному порядку, а застосовує заходи впливу щодо самого суб'єкта. Це робить відповідний орган державного фінансового моніторингу у своїй зоні нагляду.
| Порушення | Захід впливу | Хто накладає |
|---|---|---|
| Слабка перевірка клієнта | Штраф до 12 тисяч НМДГ | Відповідний суб'єкт державного фінансового моніторингу |
| Неподання інформації СУО | Штраф до 20 тисяч НМДГ | Відповідний суб'єкт державного фінансового моніторингу |
| Неналежна організація моніторингу, повторні порушення | Штраф до 7 950 тисяч НМДГ | Відповідний суб'єкт державного фінансового моніторингу |
Закон вибудував заходи впливу сходинками, від м'якого до жорсткого (ст. 32 Закону № 361-IX):
Розміри штрафів закон рахує у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (НМДГ). За слабку перевірку клієнта суб'єкт заплатить до 12 тисяч НМДГ, а за неподання інформації спеціально уповноваженому органу штраф сягає 20 тисяч НМДГ. Найсуворіше карають за незабезпечення належної організації моніторингу і повторне ігнорування приписів. У таких випадках закон дозволяє стягнути до 10 відсотків усього річного обороту компанії, але встановлює верхню межу у 7 950 тисяч НМДГ. Для банків наслідки можуть бути суворішими. За визначених законом підстав НБУ може застосувати різні заходи впливу, аж до відкликання банківської ліцензії.
І тут я хочу провести чітку межу, бо клієнти постійно її стирають. Усе це стосується заходів впливу щодо самого суб'єкта, тобто компанії, установи або особи, яка самостійно провадить відповідну професійну діяльність. Особиста кримінальна відповідальність конкретної людини за відмивання грошей належить до іншої площини й регулюється статтею 209 ККУ. Окремо настає і відповідальність за недостовірне декларування, яку часто плутають із фінмоніторинговими санкціями для бізнесу.
Кримінальна відповідальність за статтею 209 ККУ
Ось де починається найнеприємніше. Компанія ще може пережити штраф. А стаття 209 ККУ загрожує конкретній людині реальним ув'язненням. За 15 років практики я не раз бачив, як звичайна недбалість у бізнесі переростає у кримінальне провадження про відмивання.
Склад злочину і предмет легалізації
Кримінальна відповідальність починається там, де з'являється майно зі злочину. Предметом легалізації закон називає майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом. Ключова деталь міститься у словах "знала або повинна була знати".
Це означає, що суд оцінює, чи особа знала або за встановленими обставинами повинна була знати про злочинне походження майна. Наявність необхідної форми вини та інших ознак складу має бути доведена у кримінальному провадженні. Є ще один важливий момент. Чинна редакція статті встановлює самостійний склад легалізації. Слідчому вже не потрібен окремий вирок за той первинний, предикатний злочин, з якого походять гроші. Найчастіше це саме економічні злочини в Україні, з якими стикається бізнес. Слідству досить довести злочинне походження майна фактичними обставинами. Для захисту це суттєво змінює правила гри.
Покарання, штрафи та конфіскація
Санкція статті 209 ККУ не передбачає штрафу як альтернативи. Натомість закон передбачає реальне позбавлення волі та конфіскацію. Покарання зростає залежно від тяжкості:
Що закон вважає великим розміром? Це предмет злочину на суму понад 6 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а станом на 2026 рік це понад 9 984 000 гривень. Особливо великий розмір починається із суми, що перевищує 18 000 таких мінімумів, тобто понад 29 952 000 гривень.
Поруч діє суміжна стаття 209-1 ККУ, і плутати їх не варто. Вона передбачає відповідальність не за саме відмивання, а за умисне порушення процедур фінансового моніторингу або розголошення таємниці фінмоніторингу, якщо такими діями заподіяно істотну шкоду. За частиною 1 передбачено штраф від 1 000 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів, за частиною 2 - від 3 000 до 5 000 мінімумів. В обох випадках суд також може позбавити особу права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до трьох років. Це різні склади з різними суб'єктами і різною логікою.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд уже сформував практику за статтею 209, і вона підтверджує суворість підходу. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) неодноразово розглядав такі справи. У практиці ККС ВС є, зокрема, рішення у справах № 390/934/13-к та № 522/14826/18, пов'язані із застосуванням статті 209.
З практики бачу, де проходить головна лінія боротьби. Слідству найважче довести саме злочинне походження коштів. Коли захист крок за кроком показує законне джерело кожної суми, конструкція обвинувачення у відмиванні починає сипатися просто на очах. Без злочинного походження грошей стаття 209 втрачає ґрунт.
Що робити, якщо вас підозрюють у легалізації
Виклик до слідчого або на перший погляд звичайний запит про походження коштів вибиває ґрунт з-під ніг навіть у людини, яка нічого протизаконного не робила і просто не готова до розмови зі слідчим. Перше правило звучить нудно, але рятує найчастіше. Не пояснюйте нічого без адвоката. Ось порядок дій, який я раджу клієнтам:
І ще одне. У моїй практиці справи найчастіше розсипалися саме тоді, коли людина від першого дня діяла спокійно, спиралася на документи, збирала підтвердження законного джерела грошей і не намагалася самотужки переконати слідчого, сподіваючись усе пояснити на словах.
Коли адвокатська таємниця не звільняє від звіту
Тут ховається колізія, яка бентежить і клієнтів, і самих адвокатів. З одного боку, адвокат зобов'язаний зберігати таємницю про клієнта. З іншого, закон зарахував його до суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Як це поєднати?
Межа проходить не між людьми, а між видами роботи. Адвокатська таємниця захищає головне в професії. Коли адвокат захищає клієнта у кримінальній справі, представляє його в суді або під час досудового врегулювання спору, дає консультації щодо цього захисту, він зберігає таємницю. Закон прямо звільняє його від обов'язку звітувати саме у цих чотирьох ситуаціях (ст. 10 Закону № 361-IX). Тут таємниця важить більше за обов'язок моніторингу.
А тепер інший бік. Адвокат не завжди виступає захисником. Коли він від імені клієнта купує нерухомість, керує його коштами чи цінними паперами або створює для нього компанію, він перестає бути лише радником і діє вже як фінансовий посередник. Разом із цією роллю до нього повертається й обов'язок фінансового моніторингу. Саме тут іноді виникає ризик підозри у розтраті довіреного майна, і тоді потрібен уже захист при звинуваченнях у розтраті майна. Національна асоціація адвокатів України (НААУ) у своїх роз'ясненнях проводить цю межу так само.
Простого і красивого правила тут немає. Коли захищаєш людину, таємниця недоторканна. Коли працюєш з її майном і грошима, стаєш суб'єктом моніторингу зі своїми обов'язками.
Часті питання про фінансовий моніторинг
Що буде, якщо не пройти фінансовий моніторинг
Банк може не провести операцію, запросити документи про походження коштів або тимчасово зупинити її у випадках, передбачених законом. Це не означає автоматичного замороження всіх грошей на рахунку. Замороження активів є окремою процедурою з власними підставами. Раджу тримати підтвердні документи напоготові ще до того, як банк їх попросить.
Чи блокують рахунок за один переказ
Навіть одна операція може стати підставою для додаткової перевірки. Якщо переказ має ознаки підозрілості, банк може зупинити конкретну операцію і попросити пояснень. Обмеження інших операцій або припинення обслуговування можливі у серйозніших випадках, коли підозри стосуються системної поведінки клієнта, який раз за разом проводить операції, що не вкладаються у його звичайний профіль.
Що таке таємниця фінансового моніторингу
Таємницею фінансового моніторингу закон називає заборону для банку та інших суб'єктів розголошувати, що вони передали інформацію про вашу операцію Держфінмоніторингу. Працівник не має права повідомляти клієнта про підозру чи факт подання відповідного повідомлення. За умисне розголошення такої таємниці, що заподіяло істотну шкоду, може настати кримінальна відповідальність за статтею 209-1 ККУ.
Що змінив новий закон про фінмоніторинг у 2025 році
Базовий Закон № 361-IX діє з 2020 року, а не з'явився у 2025-му. Закон № 4156-IX від 18 грудня 2024 року, який набрав чинності 9 січня 2025 року, стосувався формування та ведення переліку терористичних організацій. Закон № 4622-IX змінив окремі положення Закону № 361-IX з 1 січня 2026 року, а станом на дату оновлення статті чинною була редакція від 26 червня 2026 року на підставі Закону № 4465-IX. Для банків детальні правила встановлює постанова НБУ № 65 від 19 травня 2020 року, а для відповідних небанківських установ - постанова № 107 від 28 липня 2020 року.
Автор статті - Сергій Чумак, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001108 від 29.08.2018), спеціалізація - кримінальне право, досудове розслідування, транскордонний захист. 14 років практики.
Стаття не є юридичною консультацією і не замінює персонального звернення до адвоката. Кожна кримінальна справа унікальна, і оптимальна правова стратегія залежить від конкретних обставин, матеріалів справи та процесуального статусу клієнта.
Матеріал не є рекламою адвокатської діяльності у розумінні Правил адвокатської етики.