Захист від наклепу та образи: як відновити репутацію
Якщо вас публічно оббрехали або принизили – ви не беззахисні. Закон України передбачає ефективні механізми захисту честі та гідності.
Що таке наклеп і образа
- Наклеп – свідоме поширення неправдивої інформації, що шкодить репутації. Наприклад, безпідставне звинувачення у злочині.
- Образа – приниження без вигадки, наприклад, публічна лайка чи насмішка.
Як захистити себе
- Подати позов до суду про спростування неправдивої інформації та компенсацію моральної шкоди. Це передбачено ст. 277 Цивільного кодексу України.
- Зібрати докази: скріншоти, свідчення, листування.
- Вимагати компенсацію моральної шкоди згідно з ст. 23 ЦКУ.
Чому обрати Chumak & Partners
- Маємо досвід успішного захисту клієнтів у справах про наклеп та образу.
- Працюємо швидко та ефективно: від аналізу ситуації до представництва в суді.
- Забезпечуємо повну конфіденційність та підтримку на кожному етапі.
Не дозволяйте неправді руйнувати вашу репутацію. Зверніться до Chumak & Partners – ми допоможемо вам відновити справедливість.
Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Юридична компанія "Чумак і Партнери"
Оновлено: вересень 2026
Другу половину розмови зазвичай займає інше. Людина приносить слова, які її зачепили, а суд дивиться не на образливість формулювання, а на те, чи можна його перевірити. Оцінку спростувати неможливо, вигаданий факт можна. Від цієї межі залежить, чи має позов сенс.
І ще одне. Суд не зобов’яже кривдника вибачитися, хоч би як цього хотілося людині, яку публічно облили брудом.
Чи є стаття за наклеп у Кримінальному кодексі
Ні, немає. У Кримінальному кодексі 2001 року складу "наклеп" не існує, як немає там і загальної статті про образу. Натомість працює цивільний механізм, і стаття 277 Цивільного кодексу дає право вимагати спростування недостовірної інформації.
Звідки беруться номери статей у мережі
Номери статей, які видає пошук, походять із двох різних місць. Наклеп справді був злочином, але за Кримінальним кодексом 1960 року, де його кваліфікували за статтею 125, а образу за статтею 126. До кодексу 2001 року ці склади не перенесли, бо законодавець вважав, що йдеться про порушення особистих немайнових прав, а їх регулює цивільне право. Отже, кримінальної відповідальності за наклеп в Україні немає з 1 вересня 2001 року.
Друге джерело плутанини це дата. У мережі часто пишуть про декриміналізацію 2014 року, хоча тоді сталася зовсім інша подія. Законом № 1170-VII від 27.03.2014 з Цивільного кодексу виключили частину 3 статті 277, презумпцію добропорядності. Кримінальної відповідальності за наклеп цей закон не скасовував, бо на момент його ухвалення такого складу в кодексі вже не було з 2001 року.
Що насправді означають ці статті
А статті, на які посилаються окремі сайти, у чинних кодексах означають зовсім не те, що їм приписують.
| Що шукають у мережі | Що насправді каже норма |
|---|---|
| стаття 151 ККУ як "наклеп" | незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги |
| стаття 152 ККУ як "образа" | зґвалтування |
| стаття 145 КУпАП як "наклеп" | порушення умов і правил діяльності у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом |
| "декриміналізація 2014 року" | виключення частини 3 статті 277 Цивільного кодексу |
| статті 125 і 126 як наклеп та образа | норми Кримінального кодексу 1960 року, який уже не діє |
Що таке наклеп і чим він відрізняється від образи
Наклепом називають поширення завідомо неправдивих відомостей, які ганьблять честь, гідність або ділову репутацію людини. Образа працює інакше, бо вона принижує в непристойній формі і водночас може не містити жодної неправди. Різниця проходить саме по цій межі.
У чинному праві жодне з цих слів не називає складу правопорушення. Наклеп заходить у цивільну площину через статті 277 і 297 Цивільного кодексу. Стаття 299 захищає ділову репутацію фізичної особи, а ділову репутацію компанії захищає стаття 94 Цивільного кодексу. Образа тягне за собою інше. Коли думку висловили в брутальній чи непристойній формі, людина вимагає відшкодування моральної шкоди за статтею 23 Цивільного кодексу, а за нецензурну лайку в громадському місці настає адміністративна відповідальність за статтею 173 КУпАП.
Практично різниця зводиться до трьох речей.
Коли поширення інформації стає порушенням
Елементів чотири, і якщо бракує хоча б одного, позов не задовольнять. Такий склад правопорушення описав Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови № 1 від 27.02.2009, і суди застосовують його досі.
Два випадки з-під цього правила випадають. Сказане віч-на-віч тій самій людині, якої воно стосується, поширенням не вважається, якщо вжито достатніх заходів конфіденційності. Заява чи скарга до правоохоронного органу теж під це поняття не підпадає, бо людина реалізує право на звернення за статтею 40 Конституції України. Завідомо неправдиві відомості в такій заяві мають власні наслідки, але спростовувати їх через позов про захист честі не вийде.
Оціночне судження чи фактичне твердження
Перевірити можна факт, а не оцінку. Стаття 30 Закону "Про інформацію" прямо каже, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. До оцінок закон відносить критику, гіперболу, сатиру, алегорію, тобто все, що не містить фактичних даних. Наклеп із цього визначення закон виводить окремим застереженням "за винятком наклепу", тож сховати вигаданий факт за словом "моя думка" не вийде.
Чим факт відрізняється від оцінки
Різницю видно на формулюваннях. "Директор украв гроші компанії" перевіряється, бо або крав, або ні. "Директор нікудишній керівник" не перевіряється ніяк, бо це чиясь думка про якість роботи. Одну й ту саму претензію можна сформулювати так, що вона перейде з першої категорії в другу, і автори дописів часто роблять це свідомо. Суб’єктивне бачення обставин, навіть різке, суди вважають оціночним судженням, і у справі про критику вчительки на батьківських зборах Верховний Суд вирішив саме так.
Ця межа рятує не від усього. Коли думку висловлюють у брутальній, принизливій чи непристойній формі, суд може стягнути моральну шкоду навіть за оцінку. Спростування в такій справі не буде, бо спростовувати нічого, а відшкодування моральної шкоди цілком можливе. Свобода слова захищає право різко оцінювати чужі дії, проте не дає права вигадувати про людину факти.
Що показує семантико-текстуальна експертиза
У спірних випадках призначають семантико-текстуальну експертизу. Експерт відповідає не на питання, чи це правда, а на питання про форму висловлювання, тобто чи містить воно твердження про факт, чи лише оцінку, і чи має ознаки приниження.
Хто має доводити, що інформація недостовірна
Тягар доказування лежить на позивачі. Так було не завжди. До 2014 року діяла презумпція добропорядності, за якою негативна інформація вважалася недостовірною, доки поширювач не доведе протилежного.
Частину 3 статті 277 Цивільного кодексу виключили Законом № 1170-VII від 27.03.2014, і відтоді негативний характер повідомлення сам по собі нічого не доводить. Верховний Суд повертався до цього окремо у справі № 521/19965/16 і вказував, що застосовувати презумпцію добропорядності більше не можна, хоча посилання на неї досі трапляються і в позовах, і в рішеннях судів.
Позивач доводить три речі, і кожну окремо. Факт поширення, недостовірність інформації, порушення свого немайнового права.
Що має довести відповідач
Відповідач має свою частину роботи. Стаття 302 Цивільного кодексу зобов’язує того, хто поширює інформацію, переконатися в її достовірності, тож у суді він показує, яких саме заходів для цього вжив. Виняток у нормі один. Від перевірки звільняє лише поширення відомостей з офіційних джерел, тобто з інформації органів державної влади та місцевого самоврядування, звітів, стенограм, і то за умови, що поширювач зробив посилання на таке джерело. Переказ чужої публікації офіційним джерелом не є, і у справі № 755/17554/19 Верховний Суд вказав, що відповідач мав переконатися в достовірності незалежно від того, звідки взяв інформацію.
Ще один орієнтир дає справа № 487/863/22. Юридична особа скаржилася на поширення інформації про якість своєї продукції, суди визнали спірне висловлювання фактичним твердженням і все одно відмовили, бо недостовірності позивач не довів.
Як зафіксувати докази наклепу в інтернеті
Насамперед зафіксуйте допис, поки він на місці. Автор видалить або відредагує його за хвилину, і тоді предмет спору зникне разом із доказом.
Електронні докази описує стаття 100 Цивільного процесуального кодексу. Скріншот не має сили оригіналу, бо це лише форма фіксування, тобто копія. Її засвідчують електронним підписом або подають у паперовому вигляді з підписом і датою, а суд за потреби витребує оригінал чи оглядає сайт у засіданні.
Порядок дій до першої зустрічі з адвокатом виглядає так.
З мого досвіду в кримінальних справах цифрові докази я перевіряю першими, і саме там найчастіше все розсипається.
Три перепони тут трапляються постійно. Автора допису не вдається ідентифікувати, допис встигають видалити або відредагувати, а офіційного зразка скріншота закон не встановлює взагалі.
Кого позивати, якщо автора допису не видно
Належного відповідача визначає позивач, і в позові він називає і автора матеріалу, і власника вебсайту. Це не формальність. Суд не шукатиме кривдника замість вас.
Коли автор невідомий або інформація анонімна, а доступ до сайту вільний, відповідає власник вебсайту. Логіка Верховного Суду проста, адже саме власник створив технічну можливість і умови для поширення матеріалу на своєму ресурсі.
Самої лише вказівки, що інформацію поширили у Facebook, судам не вистачає. У справі № 454/2743/19 двоє підприємців скаржилися на допис із їхніми фотографіями, і Верховний Суд визнав таку аргументацію недостатньою, бо ні автора, ні власника сайту встановлено не було. Дані про власника домену запитують у реєстратора, зокрема адвокатським запитом.
Скільки часу є на звернення до суду
Строків тут два, і плутають їх постійно. На вимоги про захист гідності, честі та ділової репутації позовна давність не поширюється, бо закон не поширює її на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу). Саме такий випадок закон і встановив далі. Для вимоги про спростування недостовірної інформації, поміщеної в медіа, діє один рік з дня публікації або з дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про неї, і це пункт 2 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу.
Різниця не формальна. У справі № 640/1135/15-ц позивач дізнався про поширення фонограми у 2013 році, а до суду пішов у 2015-му. Відповідачі заявили про сплив позовної давності, і в спростуванні йому відмовили.
Тож коли інформація вийшла в медіа, рік рахують від публікації, і чекати, поки все вляжеться, не варто.
Скільки коштує подати позов про захист честі
Позови про захист честі, гідності та ділової репутації мають власну ставку судового збору, і вона не збігається із загальними. Стаття 4 Закону "Про судовий збір" виділила їх окремим підпунктом. Немайнова вимога коштує 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, причому однаково і для людини, і для компанії.
Вимога про відшкодування моральної шкоди рахується окремо, бо вона майнова. Судовий збір за неї становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Верхньої межі для цієї категорії справ закон не встановлює, тож заявлена сума відразу тягне за собою свою ціну.
Звідси наслідок, який варто порахувати заздалегідь. Чим більшу суму моральної шкоди ви заявляєте, тим більший збір платите наперед, ще до того, як суд почав розбиратися по суті.
Скільки присуджують за моральну шкоду
Фіксованої суми немає, а будь-яка вилка "від і до" в інтернеті вигадана. Стаття 23 Цивільного кодексу дає право вимагати відшкодування за приниження честі, гідності та ділової репутації, а розмір визначає суд з огляду на характер правопорушення, глибину страждань, ступінь вини і з урахуванням розумності та справедливості.
Ось реальний масштаб. У справі № 398/4136/15-ц суди визнали недостовірними твердження про те, що міський голова очолює організоване злочинне угруповання. Позов задовольнили. Моральної шкоди присудили одну гривню.
Це не курйоз, а звичайний результат для такої категорії спорів. Головну цінність дає саме спростування і рішення суду, у якому чорним по білому зафіксовано, що інформація не відповідає дійсності. На розмір суми впливають докази, як-от медичні документи, зірвані контракти, показання свідків про те, як змінилося ставлення до людини. Без них суд бачить лише заявлену цифру, а цифра сама себе не обґрунтовує.
Коли наклеп стає кримінальною справою
Загального кримінального складу за наклеп немає, зате поруч стоять три спеціальні маршрути. Трапляються вони рідко, і заявляти про них варто тільки тоді, коли ситуація справді лягає в диспозицію.
Перший маршрут відкриває стаття 383 ККУ, завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення. Другий стосується показань, бо стаття 384 ККУ карає введення в оману суду, тобто завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого і подання завідомо недостовірних доказів. Третій з’явився у 2022 році, коли Законом № 2110-IX від 03.03.2022 кодекс доповнили статтею 435-1 про образу честі і гідності військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони.
Що означають назви покарань
Назви покарань означають різні речі, тож варто розрізняти їх заздалегідь. Позбавлення волі передбачає ізоляцію засудженого на визначений строк. Обмеження волі теж має строк, але засуджений відбуває його у кримінально-виконавчій установі відкритого типу, без ізоляції від суспільства, під наглядом і з обов’язковим залученням до праці. Громадські роботи означають безоплатну працю у вільний час, виправні роботи людина відбуває за місцем роботи. Адміністративний арешт призначає суд. А НМДГ означає неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розрахункову одиницю, за якою кодекс рахує штрафи, і для штрафів вона дорівнює 17 грн.
Санкції кримінальних статей
Кримінальні санкції закон рахує в роках.
| Норма | Що карають | Покарання |
|---|---|---|
| частина 1 статті 383 ККУ | завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення | виправні роботи до двох років, пробаційний нагляд до трьох років, обмеження волі до трьох років або позбавлення волі до двох років |
| частина 2 статті 383 ККУ | те саме, поєднане з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинене з корисливих мотивів | обмеження волі або позбавлення волі від двох до п’яти років |
| стаття 435-1 ККУ | образа честі і гідності військовослужбовця та погроза йому | обмеження волі від трьох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк |
Санкції адміністративних статей
Адміністративні санкції закон рахує в НМДГ.
| Норма | Що карають | Штраф |
|---|---|---|
| стаття 173 КУпАП | дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях і образливе чіпляння до громадян | від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3-7 НМДГ, тобто 51-119 грн) |
| стаття 173-1 КУпАП | поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку | від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10-15 НМДГ, тобто 170-255 грн) або виправні роботи до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку |
Замість штрафу за дрібне хуліганство суд може призначити громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, виправні роботи на строк від одного до двох місяців або адміністративний арешт до п’ятнадцяти діб. Це альтернативні стягнення, а не додаткові до штрафу.
Як це виглядає в житті
Критика вчительки на батьківських зборах
На батьківських зборах батько заявив, що вчителька початкових класів завдала його доньці тілесних ушкоджень. Учителька подала позов про захист честі, гідності та ділової репутації, і суд першої інстанції задовольнив його частково. Апеляція рішення скасувала, а Верховний Суд з апеляцією погодився, бо висловлювання відбивало суб’єктивне бачення обставин нещасного випадку і лишалося оціночним судженням (справа № 545/3721/15-ц).
Допис у Facebook про підприємців
Друга ситуація виросла із соцмереж. Двоє підприємців, які торгували на ринку, знайшли у Facebook допис зі своїми фотографіями, відео павільйонів і застереженням не мати з ними справ, бо вони "недоплачують працівникам". Вони просили визнати інформацію недостовірною, спростувати її публікацією рішення суду і стягнути моральну шкоду. Верховний Суд вказав, що самого лише посилання на Facebook замало, бо треба встановити автора допису і власника вебсайту (справа № 454/2743/19).
Твердження про злочинне угруповання
Третя справа показує виграний сценарій. Лист директора заводу і книга, які направили посадовцям поза правоохоронними органами, містили твердження про те, що міський голова очолює організоване злочинне угруповання. Суди визнали інформацію недостовірною, бо її довели до відома посадових осіб заради формування негативної думки, а не для ініціювання передбачених законом перевірок (справа № 398/4136/15-ц).
Інформація про якість продукції
Четверта ситуація стосується бізнесу. Юридична особа захищала ділову репутацію через поширення інформації про якість продукції і посилалася на перевірки Держпродспоживслужби, які порушень не виявили. Відповідач подав протокол лабораторного дослідження і побудував на ньому власні висновки. Суди відмовили, бо негативний характер твердження сам по собі не робить його недостовірним, а довести недостовірність позивач не зміг (справа № 487/863/22).
Шкода для ділової репутації
У бізнесі наклеп б’є по прибутку. Неправдиві дані про компанію чи особу можуть зірвати угоди чи відлякати клієнтів. Право компанії на недоторканність ділової репутації закріплює стаття 94 Цивільного кодексу, а недостовірні відомості спростовують за правилами статті 277. Ділова репутація як юридичний термін означає довіру ринку, і її втрата тягне матеріальні збитки. Доказами слугують контракти, листування чи фінансові звіти. Оцінюючи шкоду, суд враховує саме їх.
Наслідки в епоху соціальних мереж
Соцмережі посилили ефект наклепу й образи. Інформація поширюється миттєво, охоплюючи тисячі людей. Один допис із вигаданими фактами чи приниженням здатен завдати репутаційної шкоди за лічені години. Судова практика показує, що ключовими доказами в таких справах стають скріншоти, коментарі та перегляди. У цифровому просторі захищатися складніше, але закон дозволяє оскаржувати дифамацію.
Як ми ведемо справу про наклеп
Оцінка перспективи справи
Робота починається з оцінки перспективи, і це окрема стадія, а не формальність перед позовом. Ми перевіряємо всі чотири елементи складу, дивимося, чи маємо справу з фактичним твердженням, а не з оцінкою, і рахуємо строк, коли інформація вийшла в медіа. Висновок про перспективу клієнт отримує письмово. Якщо справа безперспективна, ми кажемо про це прямо, замість того щоб брати гроші за процес заради процесу.
Фіксація доказів і пошук відповідача
Друга стадія тримається на доказах. Проводимо огляд і засвідчення сторінки, готуємо адвокатський запит до власника вебсайту або хостера, щоб встановити відповідача, а коли допис уже почали видаляти, подаємо клопотання про забезпечення доказів.
Позовна заява і судовий розгляд
На третій стадії готуємо позовну заяву. Вимогу про спростування формулюємо так, щоб воно відбулося тим самим способом, у який поширили інформацію, а поруч рахуємо моральну шкоду і судовий збір, який доведеться сплатити наперед.
Четверта стадія це розгляд по суті. Тут працюють клопотання про семантико-текстуальну експертизу, свідки і доведення недостовірності кожного спірного твердження окремо. Лишається п’ята стадія, виконання рішення, бо саме по собі воно допис із сайту не прибирає.
Межі наших обіцянок
Чого ми не обіцяємо, краще почути одразу. Суд не зобов’яже відповідача вибачитися, такого способу захисту цивільне законодавство не передбачає, а Європейський суд з прав людини визнав примусове вибачення порушенням статті 10 Конвенції, бо такий спосіб захисту не встановлений національним законом, у справі Editorial Board of Pravoye Delo and Shtekel v. Ukraine (№ 33014/05, рішення від 05.05.2011). Розмір моральної шкоди теж ніхто не спрогнозує. Обіцяти результат адвокат не має права, бо це питання професійної етики, і чесніше сказати це на першій зустрічі, ніж потім пояснювати, чому вийшло не так.
Часті питання
Що буде за наклеп на людину
Окремого покарання за наклеп закон не передбачає. Людина, про яку поширили неправду, подає цивільний позов і вимагає спростування та відшкодування моральної шкоди. Кримінальна відповідальність настає лише у спеціальних випадках, як-от завідомо неправдиве повідомлення про злочин чи образа військовослужбовця.
Як подати в суд за наклеп
Спір розглядають у цивільному порядку. У заяві називають автора матеріалу і власника вебсайту, розбирають кожне спірне твердження окремо, додають засвідчені копії доказів і документ про сплату судового збору. Вимогу формулюють як спростування тим самим способом, у який інформацію поширили.
Що буде за образу людини
Загальної статті про образу немає. Нецензурна лайка в громадському місці підпадає під дрібне хуліганство за статтею 173 КУпАП. А коли думку висловили в брутальній або непристойній формі, можна вимагати моральної шкоди за статтею 23 Цивільного кодексу, навіть якщо спростовувати там нічого.
Як довести наклеп
Доводить позивач. Раджу не чекати і зафіксувати допис того ж дня, коли ви його побачили, разом з адресою сторінки, датою й часом. Далі потрібно показати суду, що інформацію поширили, що вона стосується саме вас, що вона неправдива і що вона зачепила ваше немайнове право.
Чи можна вимагати вибачень через суд
Ні. Примусове вибачення цивільне законодавство не передбачає як спосіб захисту честі, гідності чи ділової репутації. Суд визнає інформацію недостовірною і зобов’яже спростувати її тим самим способом, у який її поширили, але змусити кривдника вибачитися він не вправі.
Перша розмова дає дві речі, оцінку перспективи і план фіксації доказів, поки допис ще доступний. Якщо поруч уже з’явилося кримінальне провадження, до роботи заходить адвокат у кримінальних справах. Телефон для запису на консультацію +38 (067) 82 999 82.
Матеріал підготовлений на основі чинного законодавства України.
Автор статті - Сергій Чумак, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001108 від 29.08.2018), спеціалізація - кримінальне право, досудове розслідування, транскордонний захист.
Стаття не є юридичною консультацією і не замінює персонального звернення до адвоката. Кожна кримінальна справа унікальна, і оптимальна правова стратегія залежить від конкретних обставин, матеріалів справи та процесуального статусу клієнта.
Матеріал не є рекламою адвокатської діяльності у розумінні Правил адвокатської етики.