Крадіжка з проникненням за ст. 185 ч. 3 ККУ

Автор: Сергій Чумак, адвокат (свідоцтво №001108 від 29.08.2018)
Перевірено: Редакція chumak.partners
Оновлено: травень 2026

Звичайна крадіжка та крадіжка з проникненням мають у вироку зовсім різну вагу. Те, що людина зайшла у чужу квартиру чи розламала двері складу, обтяжує справу. Прокурори часто кваліфікують дії за ч. 3 ст. 185 КК України навіть тоді, коли проникнення сумнівне. Знають, що суди приймають таку кваліфікацію без особливих питань, якщо захист сидить тихо.

У моїй практиці саме ознака проникнення стає тим стрижнем, на якому тримається вся справа. Якщо її прибрати, людина отримує ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті. Різниця у санкціях колосальна. Тому з першого допиту треба розуміти, що саме перевіряти.

Для кваліфікації за ч. 3 ст. 185 прокурор зобов'язаний довести таємне викрадення чужого майна плюс одну з обтяжуючих ознак. Йдеться про проникнення у житло, приміщення чи сховище або про значну шкоду потерпілому. Закон не вимагає обидві ознаки одночасно. Достатньо однієї.

Об'єктом посягання виступає чуже майно - не своє, не безхазяйне, не загублене.

Суб'єктивна сторона вимагає прямого умислу. Особа усвідомлює, що бере чуже, розуміє суспільну небезпеку дії і прагне привласнити майно. Без корисливої мети кваліфікація за ст. 185 КК України взагалі неможлива. Прокурор має довести, що людина брала чуже саме заради наживи.

Суб'єктом може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 14 років (ст. 22 КК України). Це нижча планка ніж для більшості злочинів, де поріг починається з 16 років.

За досвідом скажу: суди найприскіпливіше перевіряють умисел на викрадення, особливо момент його формування. Якщо умисел виник уже після того, як особа опинилася у приміщенні, кваліфікуюча ознака провалюється. Це і є слабке місце обвинувачення, через яке працює захист.

Окремо стоїть питання моменту закінчення злочину. Закон визнає крадіжку закінченою тоді, коли винний отримав реальну можливість розпорядитися викраденим - тобто вийшов і має свободу дій з чужою річчю, а не просто взяв її у руки.

Закон тлумачить ці три категорії по-різному, і суди спираються на сформовану практику. До житла належить будь-яке приміщення, призначене або пристосоване для постійного чи тимчасового проживання людей. Під приміщенням закон розуміє замкнутий простір з обмеженим режимом доступу. Сховищем закон називає будь-яке місце, спеціально влаштоване чи пристосоване для зберігання майна.

Конкретні приклади з судової практики:

Не є житлом подвір'я будинку, відкрита тераса без стін, відкрита альтанка. Не є приміщенням торгова зала магазину у робочий час, бо там вільний доступ для покупців. Не є сховищем звичайний полиць у магазині або відкрита поличка.

Питання тимчасового житла регулярно стає предметом спору. Готельний номер залишається житлом доти, доки в ньому проживає гість. Як тільки особа виселилась, номер втрачає цей статус. Такий нюанс має значення коли крадіжка відбулась у момент між виселенням і прибиранням.

Проникнення означає незаконне вторгнення у житло, приміщення чи сховище з метою викрадення майна. Ключових ознак тут дві. 

Перша стосується незаконності входу.
Друга стосується умислу до моменту входу, а не після.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №10 від 06.11.2009 розгорнуто роз'яснював цю норму. Хоча після судової реформи 2016 року Пленум ВСУ у попередньому форматі припинив діяльність, сама постанова формально не скасована, і суди використовують її як доктринальний орієнтир поряд зі свіжою практикою Верховного Суду.

Спосіб проникнення може бути яким завгодно - зламування замка, розбите вікно, підібраний ключ, прохід через незачинені двері з протиправним наміром. Юридичну кваліфікацію спосіб не змінює: важливий сам факт незаконного входу з умислом на крадіжку, а не метод.

Проникнення з дозволу власника

Найскладніша ситуація виникає, коли особа увійшла з дозволу господаря або уповноваженої особи. Типова картина така: прибиральник, кур'єр, сантехнік потрапляє у квартиру легально, а вже всередині бере чужу річ. Верховний Суд послідовно тримається позиції, що все вирішує момент виникнення умислу на викрадення.

Суд оцінює умисел не зі слів обвинуваченого, а через його поведінку до, під час і після входу. Чи були при собі інструменти, чи знав, де лежать гроші, чи приходив раніше. Універсальної відповіді тут немає - кожну справу суд розглядає окремо.

Замах на крадіжку з проникненням

Замах кваліфікується за ч. 2 ст. 15 КК України разом з ч. 3 ст. 185 КК України. Це означає, що особа діяла з прямим умислом і вчинила всі дії для крадіжки, але не довела справу до кінця через обставини, які від неї не залежали - спрацювала сигналізація, прийшли сусіди, або всередині виявився господар, коли відчинились двері.

Санкція за замах не може перевищувати двох третин від максимуму за відповідною частиною (ст. 68 ч. 3 КК України). Тобто за замах на крадіжку з проникненням верхня межа становить 4 роки позбавлення волі замість 6. Це суттєвий важіль для захисту, особливо коли йдеться про перший епізод у житті обвинуваченого.

Санкція ч. 3 ст. 185 КК України звучить лаконічно. Позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Альтернатив у самій нормі немає. Ані штрафу, ані виправних робіт, ані обмеження волі.

Умовний строк при ч. 3

У ч. 3 закон не дає суду можливості призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Проте є ст. 75 КК України, яка дозволяє звільнити особу від відбування покарання з випробуванням. Цей механізм спрацьовує коли суд призначив до 5 років позбавлення волі і дійшов висновку, що виправлення можливе без реального ув'язнення.

Для ч. 3 ст. 185 КК України ст. 75 КК України працює лише тоді, коли суд призначає покарання у нижній частині санкції, не вище 5 років. Реалістично шанси на "з випробуванням" залежать від багатьох факторів: первинна судимість, повне відшкодування шкоди, поведінка під час слідства, особа потерпілого, обтяжуючі обставини.

Рецидив усе суттєво ускладнює. Особа, яка вже мала судимість за корисливий злочин, отримує обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України плюс ч. 3, що вже виключає ст. 75 у більшості випадків.

Значною шкодою у статтях 185, 186, 189, 190 КК України закон вважає суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ) з урахуванням майнового становища потерпілого. За даними zakon.rada.gov.ua, цю норму закріплює Примітка 2 до ст. 185 КК України - і вона прямо прив'язує кваліфікацію до конкретного майнового стану потерпілого, а не лише до абсолютної суми.

У кримінальному праві працюють ДВА різних НМДГ. Перший НМДГ застосовується для штрафів і дорівнює фіксованим 17 грн. Другий, для кваліфікації правопорушень, дорівнює 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.

Розрахунок для 2026 року:

Як це працює в реальній справі. Якщо у вашій справі викрадено майно на суму 5000 грн без проникнення, до ч. 3 ст. 185 КК України це не дотягує. Кваліфікація буде ч. 1, а можливо взагалі стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), якщо сума менша за 3328 грн.

Коли сума від 166 400 грн і вище, прокурор кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України вже за самою ознакою значної шкоди, без проникнення. А якщо у справі є і проникнення, і значна шкода, кваліфікація все одно ч. 3, без подвоєння санкції.

Верховний Суд формує позицію по ст. 185 КК України через постанови Касаційного кримінального суду (далі - ККС ВС). За 2024 рік знаковими є кілька рішень, які адвокати щодня використовують у захисті. За даними supreme.court.gov.ua, Об'єднана палата ККС ВС за 2024 рік ухвалила щонайменше дві принципові постанови саме по ст. 185 ККУ - щодо порогів кримінальної відповідальності і зворотної дії Закону №3886-IX.

Постанова Об'єднаної палати ККС ВС від 7 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21 (провадження №51-2555кмо24) визнала Закон №3886-IX від 18.07.2024 законом про кримінальну відповідальність зі зворотною дією у часі. Дослівно з постанови:

Практичний результат був великим. Тисячі справ, де крадіжка квалілася за ч. 2 ст. 185 КК України на суми типу 400-500 грн, отримали шанс на закриття. Поріг кримінальної відповідальності піднявся з 0,2 НМДГ до 2 НМДГ. Якщо перевести у гроші для 2024 року: НМДГ для кваліфікації тоді дорівнював 1514 грн, тому поріг кримінальної відповідальності склав 2 × 1514 = 3028 грн. Крадіжки до цієї суми вийшли за межі кримінального права.

Друга важлива позиція виражена у постанові Першої судової палати ККС ВС від 22 серпня 2024 року у справі №567/507/23 (провадження №51-7110 км 23). Тут Верховний Суд прямо вказав на порогову суму:

Це автоматичний інструмент для адвоката. Будь-який епізод, де сума менша за 2 НМДГ на момент вчинення, не може бути кримінальним правопорушенням. Слідчий просто не має юридичних підстав відкривати провадження.

Третя важлива позиція стосується доказів проникнення. Верховний Суд послідовно тримається тези, що сама лише відсутність слідів зламу не виключає проникнення. І навпаки, наявність слідів не доводить його автоматично. Суд оцінює сукупність доказів: показання свідків, відеозаписи, відомості про обмежений режим доступу, експертизу замка, інші об'єктивні дані.

Висновок для обвинуваченого простий. Адвокат не може покладатися лише на одну деталь (мовляв, сліди зламу не знайшли, отже проникнення не було). Захист працює на повну картину, в якій прокурор має довести кожен елемент обвинувачення поза розумним сумнівом.

Захист у справі за ч. 3 ст. 185 КК України починається з першої консультації - не із суду чи ознайомлення зі справою, а з моменту, коли людина дізнається про підозру або затримання. Чим раніше адвокат увімкнений у процес, тим більше можливостей зберегти лінію захисту.

Загальний підхід зводиться до кількох речей. Перевіряємо законність затримання і допиту. Склад злочину розбираємо поелементно й шукаємо слабкі місця в кваліфікації, особливо у кваліфікуючій ознаці проникнення. Паралельно збираються власні докази, які підтверджують альтернативну версію подій. Коли це доцільно, ведеться робота з потерпілим для досягнення примирення або компенсації шкоди. Деталі про загальний контекст відповідальності за крадіжку є у нашій статті "Відповідальність за крадіжку".

Оспорювання умислу до проникнення

Часовий критерій умислу стає найчастішим місцем, де захист отримує результат. Прокурор зобов'язаний довести, що особа сформувала умисел на викрадення до моменту входу - не під час перебування всередині й не пізніше.

Що шукати в матеріалах справи. Показання обвинуваченого на ранніх стадіях, де може бути зафіксовано "увійшов випадково" або "зустрів знайому, зайшов поговорити". Свідків, які знали мету відвідування. Відеозаписи, де видно поведінку до входу (наявність сумки, інструментів, рукавиць). Записи спілкування з потерпілим або третіми особами, де згадується мета візиту.

Допит свідків про мету входу заслуговує окремої уваги. Адвокат ставить питання так, щоб виключити можливість попереднього умислу. Наприклад, "чи знав підозрюваний, що вас не буде вдома", "чи приходив раніше", "чи питав про цінні речі".

Якщо захист проколює ці елементи, ознака проникнення відпадає, і справа переходить у ч. 1 або ч. 2 ст. 185 КК України.

У зверненнях до chumak.partners типова ситуація така. Людина офіційно заходить у приміщення - наприклад, як майстер сантехніки або прибиральник - і вже всередині бере чужу річ. Слідчий кваліфікує дії як ч. 3 ст. 185, посилаючись на обмежений режим доступу до приміщення. Проблема у тому, що обвинувачений не розуміє різниці між законним входом і незаконним проникненням, і на першому допиті підтверджує показання, які надалі ускладнюють захист. Адвокат, залучений вже після допиту, аналізує документи про характер доступу - договір на обслуговування, переписку, журнал відвідувань - і через клопотання про нові докази доводить, що умисел на викрадення виник виключно всередині. В результаті суд перекваліфікував справу з ч. 3 на ч. 1 ст. 185. А ч. 1 ст. 185 є кримінальним проступком - і саме до нього ст. 46 КК України (примирення з потерпілим) застосовується за умови, що особа вперше вчинила цей проступок та відшкодувала збитки. Справа закрита.

Що збирати як докази захисту

Перелік об'єктивних доказів, які працюють у справах про крадіжку з проникненням:

Кожна справа має свої особливості, тому цей перелік не вичерпний - досвідчений адвокат знаходить ті докази, які інші пропустили.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України можливе у вузьких випадках, і про обмеження варто сказати одразу.

Ст. 45 і ст. 46 КК України застосовуються лише до особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин. Крадіжка з проникненням за ч. 3 ст. 185 ККУ кваліфікується як умисний тяжкий злочин (максимальна санкція 6 років позбавлення волі перевищує поріг нетяжкого злочину за ч. 4 ст. 12 ККУ). Тому ст. 45 (дійове каяття) і ст. 46 (примирення з потерпілим) до ч. 3 ст. 185 не застосовуються. Передача на поруки за ст. 47 КК України також, як правило, не застосовується до умисних злочинів цієї категорії.

Суд приймає рішення індивідуально, з урахуванням характеру вчиненого, особи обвинуваченого, обставин справи. Тут немає автоматизму. Адвокат системно готує документи, які демонструють можливість виправлення без реального позбавлення волі.

Дійове каяття та примирення

Для довідки: ст. 45 КК України (дійове каяття) вимагає сукупності трьох умов - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Ст. 46 КК України (примирення) потребує примирення з потерпілим і відшкодування шкоди. Але повторимо головне: до умисного тяжкого злочину, яким є крадіжка з проникненням за ч. 3 ст. 185, ні ст. 45, ні ст. 46 не застосовуються.

Каяття і примирення реально допомагають при ч. 3 у формуванні пакету пом'якшуючих обставин за ст. 66 КК України. Суд враховує їх як аргументи на користь ст. 75 (умовний строк) або ст. 69 (покарання нижче мінімуму). Процесуально адвокат готує угоду про відшкодування шкоди і заяву потерпілого як докази для суду, але не для закриття провадження - для пом'якшення вироку.

Рішення про застосування ст. 75 або ст. 69 завжди приймає суд, навіть коли сторони домовились - жодних гарантій тут не існує. Конкретні обставини справи можуть схилити суд до відмови, особливо якщо є обтяжуючі ознаки чи попередня судимість.

Сергій Чумак, адвокат. Спеціалізується на кримінальному праві, досудовому розслідуванні, транскордонному захисті. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001108 від 29.08.2018. Закінчив юридичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка у 2013 році, спеціалізація "Досудове розслідування кримінальних справ". 14 років практики - від помічника адвоката у Юридичній консультації Галицького району до самостійної адвокатської практики, включаючи роботу з кримінальними справами у першій інстанції, апеляції та касації.