Угода про примирення: письмовий договір між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим), який регулює глава 35 КПК України (ст. 468-476). Її затверджує суд, і справа закривається вироком без повноцінного розгляду. Таку процедуру дозволено у кримінальних проступках, нетяжких злочинах та у справах приватного обвинувачення.
Що таке угода про примирення
Це одна з двох форм провадження на підставі угод, які знає український КПК. Другою є угода про визнання винуватості. За статтею 468 КПК - тільки ці дві, інших угод у кримінальному процесі не існує. Глава 35 регулює обидві, і саме тут заховано корінь плутанини, через який люди підписують не той документ.
Частіше за все з угодою плутають статтю 46 КК України - звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Процесуально - це дві різні речі. Ст. 46 КК застосовується раз у житті, тільки за злочин невеликої тяжкості чи необережний нетяжкий, і суд у цьому разі закриває провадження без вироку. Угода про примирення за КПК - це завжди вирок з узгодженим покаранням.
Коли можна укласти угоду
Угода про примирення можлива у справах про кримінальні проступки, нетяжкі злочини, а також у провадженнях приватного обвинувачення. У тяжких та особливо тяжких злочинах - заборонено, за одним винятком. Окремі правила діють для домашнього насильства.
Кримінальний проступок - найнижчий щабель тяжкості за статтею 12 КК України. Максимум - штраф до 3 000 НМДГ або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Типові приклади - дрібна крадіжка, легкі тілесні, самовільне зайняття ділянки. У всіх таких справах угода про примирення - робочий інструмент, суди затверджують її без особливих зауважень.
За чинною ст. 12 КК (у редакції з 01.07.2020) нетяжкий злочин - це діяння з максимальною санкцією до 5 років позбавлення волі. Тяжкий - до 10 років, особливо тяжкий - понад 10 або довічне. Частина 3 статті 469 КПК прямо дозволяє угоду про примирення у нетяжких злочинах. Саме ця категорія - основний хліб таких угод: побутові конфлікти з тілесними ушкодженнями, крадіжки з кваліфікуючими ознаками, ДТП за ч. 1 ст. 286 КК.
У провадженнях приватного обвинувачення (ст. 477 КПК) угода допустима навіть якщо злочин формально тяжкий. Перелік складів фіксований - легкі тілесні ушкодження, завдання майнової шкоди обманом, погроза вбивством без обтяжуючих та ще близько двадцяти позицій. Логіка проста: держава без заяви потерпілого не починає справу - і так само не заперечує проти її мирного завершення.
У тяжких та особливо тяжких злочинах (від 10 років позбавлення волі або довічне) угода про примирення заборонена. Це жорстка межа ст. 469 КПК. Виняток - тільки приватне обвинувачення, про яке йшлося вище. Сюди ж належать злочини проти національної безпеки, основ громадської безпеки, службові злочини у корупційній площині - навіть коли формально тяжкість дозволяє, сам предмет не дозволяє.
Домашнє насильство особливий режим
За ч. 1 ст. 469 КПК у редакції Закону №4073-IX від 20.11.2024 (чинний з 19.12.2024) угоду у справі про домашнє насильство може ініціювати виключно потерпілий. Підозрюваний такого права не має. Це захисна норма: законодавець зафіксував, що в умовах залежності жертви від кривдника активна пропозиція угоди з його боку - це тиск, не переговори. Практика статті 126-1 КК показує, що угоди у таких справах суди затверджують - але обережно.
Хто ініціює угоду
Сторонами угоди про примирення є лише двоє - потерпілий і підозрюваний (або обвинувачений). Прокурор не є стороною; він повідомляється про факт укладення, але у переговорах участі не бере. Ініціювати можуть потерпілий, підозрюваний, обвинувачений або їхні захисники/представники.
У цьому головна процесуальна відмінність від угоди з прокурором. Там прокурор - ключова фігура, без його підпису документа не існує. Тут - на узбіччі. На практиці саме цей момент плутають найчастіше. Слідчий чи прокурор пропонує "укласти угоду", клієнт думає що йдеться про примирення, а йому підсовують угоду про визнання винуватості, і це зовсім інша історія з іншими наслідками.
| Роль | Статус у процедурі | Може ініціювати | Праова підстава |
|---|---|---|---|
| Потерпілий | Сторона угоди | Так | ч. 1 ст. 469 КПК |
| Підозрюваний / обвинувачений | Сторона угоди | Так (крім справ про домашнє насильство) | ч. 1 ст. 469 КПК |
| Захисник (адвокат) | Представник сторони | Так, від імені довірителя | ч. 1 ст. 469 КПК |
| Прокурор | Не сторона, інформується | Ні | ст. 469, 474 КПК |
Позиція Верховного Суду тут чітка - прокурор не має права втручатись у переговори сторін про примирення, тиснути, ставити умови. На жаль, реальність часто інакша. "Укладете, суд буде лояльним, не укладете, підемо по максимуму". Якщо ви чуєте щось подібне - це порушення ст. 469 КПК, і воно цілком може стати підставою для скасування вироку.
Обов'язкові реквізити угоди
Стаття 471 КПК вимагає чотирьох ключових елементів. Без будь-якого з них суд не затвердить угоду - справа повернеться на загальний розгляд, а час, витрачений на переговори, згорить.
Якщо ви визначаєте умови угоди у конкретній справі - адвокат допоможе підготувати текст відповідно до ст. 471 КПК, з урахуванням процесуальної ситуації, а не за загальним шаблоном.
Як суд затверджує угоду
Угоду розглядає той самий суд, якому справу направлено по суті. Після подачі документа суд з'ясовує добровільність, роз'яснює наслідки, перевіряє відповідність закону - і або затверджує угоду вироком, або повертає сторонам. Просто підписати й забути не вийде, це повноцінне судове засідання.
Які питання з'ясовує суд
Згідно з ч. 4 і 6 статті 474 КПК суд перевіряє декілька речей. По-перше, чи обвинувачений та потерпілий добровільно уклали угоду, без погроз, примусу чи обіцянок з боку органів розслідування. По-друге, чи повністю усвідомлюють наслідки - обмеження оскарження, втрату права на повноцінний розгляд справи. По-третє, чи відповідають умови угоди закону. По-четверте, чи не суперечать інтересам суспільства та прав інших осіб. На останок - чи реально обвинувачений може виконати узгоджене (відшкодувати суму, пройти роботи, дотриматись обмежень). Якщо сума вочевидь непосильна, суд не затвердить.
Коли суд відмовить у затвердженні
Ч. 7 ст. 474 КПК дає шість підстав для відмови. Цей розділ чомусь зникає з більшості статей по темі, хоча саме він вирішує долю угоди.
У практиці найчастіше падає п. 1 (крива кваліфікація) і п. 5 (неплатоспроможність при великій сумі відшкодування). Якщо суд відмовляє, справа повертається до загального порядку, угода юридично перестає існувати, сторони можуть спробувати ще раз з виправленим текстом.
Вирок на підставі угоди
Якщо всі перевірки пройдено, суд ухвалює обвинувальний вирок за ч. 8 ст. 474 КПК. Особливість - покарання призначається саме те, про яке домовились сторони. Суд не має права змінити його "на свій розсуд". Може або затвердити як є, або повернути угоду сторонам - третього не дано.
Наслідки для обвинуваченого і потерпілого
Після затвердження угоди обвинувачений втрачає право оскаржувати вирок за загальними підставами - лише за винятковими за статтею 394 КПК. Потерпілий не може згодом вимагати більшого відшкодування, ніж зафіксовано. Невиконання умов відкриває обом шлях до скасування вироку за статтею 476 КПК.
Тут головне обмеження - на оскарження. Ч. 3 ст. 394 КПК дозволяє оскаржувати вирок на підставі угоди лише у двох випадках. Перший - суд призначив покарання, суворіше за узгоджене. Другий - суд не роз'яснив наслідки угоди, або роз'яснив їх неправильно. Усе решта - доведеність вини, розмір шкоди, процесуальні порушення досудового розслідування - оскарженню не підлягає.
Судимість, як правило, виникає. Якщо суд застосовує звільнення з випробуванням за ст. 75 КК, після успішного відбуття іспитового строку особа вважається такою, що не має судимості (п. 1 ч. 1 ст. 89 КК). Якщо призначено реальне покарання - судимість погашається за загальними правилами ст. 89 КК після відбуття.
Потерпілий отримує фіксоване відшкодування у строки, прописані в угоді. Плюс - моральне закриття кейсу без роками ходіння на засідання.
Мінус - назад нічого змінити не можна. Якщо пізніше з'ясується, що реальна шкода більша (наприклад, наслідки травми проявились через півроку), сума все одно зафіксована на рівні угоди. Тому розрахунок до підпису - критичний. Також потерпілий не може після затвердження угоди подати повторну заяву про те саме правопорушення.
Коли невиконання угоди веде до скасування вироку
Ст. 476 КПК описує механізм на випадок, якщо обвинувачений не виконує умов - не сплачує відшкодування, не проходить громадські роботи, ігнорує обмеження. Потерпілий (або прокурор) подає клопотання до того самого суду, який затвердив угоду. Суд розглядає матеріали і за наявності підстав скасовує вирок - справа повертається у звичайне русло, на загальний розгляд. Строк подачі клопотання - у межах строків давності за відповідним злочином. Окремо, за ст. 389-1 КК, умисне невиконання угоди є самостійним складом злочину з покаранням у вигляді пробаційного нагляду або обмеження волі до 3 років.
Чим примирення відрізняється від визнання винуватості
Плутанина між цими двома угодами призводить до грубих стратегічних помилок. Обвинувачений іде на переговори з прокурором там, де треба говорити з потерпілим - і навпаки. Відмінності принципові, і майже жодна з них не описана коректно у відкритих джерелах.
| Критерій | Угода про примирення | Угода про визнання винуватості |
|---|---|---|
| Сторони | Потерпілий + підозрюваний/обвинувачений | Прокурор + підозрюваний/обвинувачений |
| Ініціатор | Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений | Прокурор або підозрюваний/обвинувачений |
| Участь потерпілого | Обов'язкова, він - сторона | Необов'язкова, він не сторона |
| Категорії справ | Проступки, нетяжкі, приватне обвинувачення | Проступки, нетяжкі + тяжкі коли шкода лише державним інтересам |
| Вимога визнання вини | Ні - потрібна згода з кваліфікацією і покаранням | Так - беззастережне визнання вини (ст. 472 КПК) |
| Роль прокурора | Пасивна (лише інформується) | Активна (сторона угоди) |
| Ключовий фокус | Відшкодування шкоди потерпілому | Співпраця зі слідством + визнання вини |
Коли угоду не варто підписувати
Є ситуації, коли підпис під угодою погіршує позицію навіть тоді, коли на перший погляд вона здається компромісом. Причина в кожному разі одна - людина приймає рішення, не оцінивши процесуальну перспективу справи.
Коли звертатись до адвоката
Є кілька ситуацій, коли переговори про примирення варто вести разом з адвокатом, а не самостійно. У кожній з них помилка на рівні формулювань угоди обходиться дорожче за послугу.
Ви отримали повідомлення про підозру, і потерпілий готовий до переговорів. Момент, коли тиск найсильніший, а часу на роздуми мало. Неправильний перший хід фіксує всю подальшу переговорну позицію.
Потерпілий пропонує угоду, але суми нереалістичні. Коли вимога явно завищена, адвокат допомагає довести у суді непосильність за п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК - або торгуватись до посильного рівня без конфлікту.
У справі є неповнолітній або домашнє насильство. Спеціальні режими, жорсткі обмеження на ініціативу, додаткова увага суду до добровільності. Шаблонні тексти тут не працюють.
Ви вже підписали угоду, і виникли проблеми з виконанням. Ст. 476 КПК - двосічна зброя. Без адвоката ризик скасування вироку з обтяженням позиції дуже високий.
Перед підписанням угоди важливо зрозуміти всі процесуальні наслідки.
Консультація адвоката Сергія Чумака - +38 (067) 82 999 82.
Часті питання
В яких справах можна укласти угоду про примирення
Угода можлива у справах про кримінальні проступки, нетяжкі злочини, а також у провадженнях приватного обвинувачення. У тяжких та особливо тяжких злочинах укладати таку угоду заборонено законом (за винятком приватного обвинувачення).
Чи може прокурор ініціювати угоду про примирення
Ні, прокурор не є стороною угоди про примирення і не може її ініціювати. Угоду можуть ініціювати виключно потерпілий, підозрюваний, обвинувачений або їхні захисники та представники.
Що буде, якщо обвинувачений не виконає умови угоди
Якщо умови не виконуються (наприклад, не виплачується відшкодування), потерпілий або прокурор можуть подати клопотання до суду. Суд може скасувати вирок, і справа повернеться на загальний розгляд. Крім того, умисне невиконання угоди є окремим злочином за ст. 389-1 КК України.
Чи можна оскаржити вирок на підставі угоди про примирення
Матеріал підготовлений на основі чинного законодавства України станом на квітень 2026 року.
Автор статті - Сергій Чумак, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001108 від 29.08.2018), спеціалізація - кримінальне право, досудове розслідування, транскордонний захист. 14 років практики.
Стаття не є юридичною консультацією і не замінює персонального звернення до адвоката. Кожна кримінальна справа унікальна, і оптимальна правова стратегія залежить від конкретних обставин, матеріалів справи та процесуального статусу клієнта.
Матеріал не є рекламою адвокатської діяльності у розумінні Правил адвокатської етики.