Закон про віртуальні активи

Автор: Сергій Чумак, адвокат
Перевірено: Юридична компанія "Чумак і Партнери"
Оновлено: вересень 2026

Чому закон досі не набрав чинності

Умову запуску прописали в самому законі. Він набере чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами, а такого закону парламент досі не ухвалив. Поточна редакція документа датована 15 листопада 2024 року і з'явилася на підставі Закону № 4017-IX, проте нова редакція нечинного закону чинності йому не додає.

Які норми працюють замість нього

З цього не випливає, що криптовалюта лишилася поза правом. Цивільний статус активу дає інша норма, стаття 179-1 Цивільного кодексу України, чинна з 3 вересня 2023 року. А процесуальні обмеження, від яких залежить доля вилученої техніки, працюють за Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК) і на 2074-IX не спираються взагалі.

Помилка ця зовсім не рідкісна. Профільні матеріали в пошуковій видачі описують закон так, ніби він уже регулює обіг, і людина йде з хибним уявленням про власні права саме тоді, коли ці права треба захищати.

Що таке цифрова річ за статтею 179-1

Статус криптовалюті дає Цивільний кодекс. У серпні 2023 року Закон № 3320-IX розширив коло об'єктів цивільних прав і додав до кодексу статтю 179-1, яка ввела поняття цифрової речі. Норма набрала чинності 3 вересня 2023 року і працює донині.

Цифрова річ у цивільному праві означає благо, яке існує лише в цифровому середовищі, але має майнову цінність і тому підпорядковується правилам про речі.

Що статус цифрової речі дає власнику криптоактиву

Практичні наслідки звідси йдуть далеко. Криптоактив ділиться між подружжям під час розлучення, переходить у спадщину, може стати предметом арешту і може отримати статус речового доказу в кримінальному провадженні.

Одного ця норма не робить. Вона не перетворює криптовалюту на засіб платежу. Розрахуватися біткоїном за товар чи послугу в Україні законно не можна, бо єдиним законним платіжним засобом лишається гривня, стаття 35 Закону "Про Національний банк України", і стаття 179-1 цього не змінює. Вона відповідає на питання, кому актив належить, а не на питання, чи можна ним платити.

На практиці це змінює саму розмову зі слідчим. Коли захист спирається на чинну норму Цивільного кодексу, а не на закон, який ще не запрацював, аргумент перестає висіти в повітрі й починає працювати з першого засідання.

Поділ активів прописано в тому самому Законі № 2074-IX, тому запрацює він разом із ним. Поки що це навіть не карта майбутнього регулювання. Законопроєкт № 10225-д викладає Закон № 2074-IX у новій редакції під назвою "Про ринки віртуальних активів", з іншою класифікацією активів і іншою моделлю нагляду.

Закон уводить постачальників послуг, пов'язаних з обігом віртуальних активів, і зводить їхню роботу до чотирьох функцій.

Закладена модель нагляду близька до європейського регламенту MiCA про ринки криптоактивів і до стандартів FATF, зокрема до правила Travel Rule, за яким постачальник послуг з віртуальними активами передає дані про сторони переказу. Переказувати регламент тут не буду, важливий сам орієнтир, бо після набрання чинності саме з нього виростатимуть вимоги до ідентифікації клієнтів і звітності.

Повноваження за цим законом поки не працюють. Ні НБУ, ні НКЦПФР не видають ліцензій постачальникам і не ведуть відповідного реєстру, тому посилання на майбутній наглядовий режим у суперечці зі слідчим нічого не дасть.

Податковий режим для криптовалюти лишається проєктом. Законопроєкт № 10225-д зареєстрували 24 квітня 2025 року, 3 вересня 2025 року Верховна Рада прийняла його за основу з доопрацюванням окремих положень, і відтоді він готується на друге читання. Постановою № 4958-IX від 1 вересня 2026 року його включили до порядку денного сесії.

Саме від цього документа залежить доля Закону № 2074-IX, бо умову набрання чинності сформульовано через податковий закон. Точніше, залежить не так запуск, як заміна. Проєкт викладає 2074-IX у новій редакції, "Про ринки віртуальних активів", де наглядають НБУ та Регулятор, якого визначає Кабінет Міністрів.

Оподаткування криптовалюти за проєктом виглядає так.

Жодна з цих цифр поки не працює. Доки парламент не ухвалив текст у другому читанні, ставки лишаються позицією проєкту, і планувати за ними податкове навантаження можна хіба що як за орієнтиром.

Законний володілець відрізняється від власника тим, що правомірно контролює річ, хоч і не має на неї права власності. Для криптосправ це не дрібниця, бо гаманцем часто користується не та людина, на яку оформлена покупка обладнання.

Три речі варто тримати в голові ще до першого поданого документа.

Комп'ютерну техніку вилучати заборонено. Частина друга статті 168 КПК прямо забороняє тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин і мобільних терміналів систем зв'язку. Заборона працює з чотирма винятками, і кожен із них слідчий мусить показати.

Які винятки дозволяють вилучити техніку

Норма сформульована так.

Винятків рівно чотири.

Окремо закон обмежує вилучення таких об'єктів для вивчення їхніх фізичних властивостей. Воно можливе лише тоді, коли річ прямо названа в ухвалі суду, а не тоді, коли слідчий вирішив оглянути пристрій уже після обшуку.

Чи поширюється заборона на апаратний гаманець

Апаратний гаманець, який ще називають холодним, це пристрій розміром з флешку, що зберігає приватні ключі офлайн. У розумінні кримінального процесу він працює як електронна інформаційна система, тому обмеження статті 168 КПК поширюються на нього так само, як на смартфон. Цей висновок наприкінці серпня 2026 року озвучила Національна асоціація адвокатів України вустами заступника голови свого профільного комітету.

Як вимагати копію інформації замість вилучення

Замість вилучення закон віддає перевагу копії. На вимогу володільця особа, яка вилучає комп'ютерну систему або її частину, залишає йому копії інформації з таких систем за наявності технічної можливості, і копіювання проводять із залученням спеціаліста. Виняток стосується тільки тієї інформації, обіг якої заборонено законом.

Вимагайте цю копію просто на місці й просіть внести саму вимогу до протоколу. З протоколу має бути видно, під який саме виняток слідчий підвів вилучення техніки. Коли жоден із чотирьох не названий, підстава для повернення з'являється вже на цьому етапі, і чекати рішення слідчого судді для цього не обов'язково.

Раджу в перші хвилини зробити ось що, і саме в такому порядку.

Будь-яка помилка в ухвалі здатна заблокувати обшук, тому кожну розбіжність фіксуйте письмово й наполягайте, щоб її внесли до протоколу.

Протокол вирішує далі майже все. У ньому має бути серійний номер пристрою, ідентифікація носія та опис, за яким предмет можна впізнати серед десятка схожих. Розмитий запис на кшталт "мобільний телефон чорного кольору" пізніше не дозволить довести, що повернули саме вашу річ, і сперечатися доведеться вже про тотожність майна, а не про його долю.

Окрема історія починається, коли активи лежать на іноземній біржі. Запити до Binance чи Kraken ідуть англійською, платформи відповідають за власними внутрішніми процедурами, і навіть з ухвалою суду на руках очікування розтягується на місяці. Закладайте цей час у розрахунок від самого початку.

Це два різні інструменти, а плутають їх постійно. Тимчасове вилучення майна робить слідчий сам, без суду, просто внісши річ до протоколу обшуку. Арешт майна накладає слідчий суддя своєю ухвалою, і в тій ухвалі є мотивувальна частина, яку можна оскаржити.

Чому цю різницю плутають найчастіше

Коли на комп'ютерну систему накладають арешт

Арешт на комп'ютерні системи закон обмежує окремо. Частина третя статті 170 КПК дозволяє накласти його лише тоді, коли системи отримані внаслідок правопорушення, стали засобом чи знаряддям, зберегли на собі сліди, коли їх надання разом з інформацією потрібне для експертизи або коли доступ до них обмежено власником чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

Є ще третя категорія, речовий доказ. Коли слідчий визнає пристрій речовим доказом, повернення може бути обмежене до завершення провадження навіть без арешту, і саме цей статус найчастіше тримає техніку у справі роками.

Опорних строків три, і кожен рахується від власної точки. Два з них стосуються клопотання прокурора, третій стосується вже самого суду.

Формулювання статей 171 і 173 КПК дослівно

Формулювання частини п'ятої статті 171 КПК варто прочитати дослівно, бо від одного слова тут залежить весь рахунок.

Строк самого суду записаний у частині шостій статті 173 КПК так само жорстко.

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Три дати, від яких рахують строк

Щоб цим скористатися, порахуйте три дати. Момент вилучення за протоколом обшуку, дату подання клопотання прокурором і дату надходження клопотання до суду. Кожен пропущений строк дає окрему самостійну підставу вимагати майно назад, і вони не поглинають один одного.

Стаття 169 КПК додає до цього перелік підстав, за яких тимчасове вилучення припиняється.

Різниця тут технічна, а не юридична, але саме вона вирішує, чи ухвалу взагалі можна виконати. У кастодіального гаманця приватні ключі зберігає третя сторона, зазвичай централізована біржа. У некастодіального повний доступ має лише власник, бо приватний ключ і сід-фраза, тобто набір слів для відновлення гаманця, лежать у нього.

Звідси й два різні сценарії виконання. Біржу суд може зобов'язати, і вона виконає ухвалу технічно, заблокувавши акаунт або окремі операції. Власника некастодіального гаманця зобов'язати так само не вийде, бо доступ фізично має тільки він, і жодна третя сторона переказ зупинити не здатна.

Що показує судова практика виконання арешту

Практика поки не склалася в одну лінію. В одній справі суд наклав арешт на криптовалюту на акаунтах Binance, але відмовився зобов'язувати саму біржу блокувати доступ, бо така вимога не ґрунтується на КПК, справа № 296/5381/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У другій суд зобов'язав постачальника послуг віртуальних активів Tether Limited заблокувати весь функціонал гаманця, справа № 752/11560/25 в тому ж реєстрі.

Ще один варіант виконання набирає обертів. У справі № 757/21551/25-к арештовані активи передано в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) для подальшої реалізації через електронні торги, і це рішення теж відкрите в реєстрі.

Які наслідки блокування чекають власника

Для власника кастодіального гаманця з усього цього випливає кілька наслідків, про які попереджають рідко.

Перше питання, на яке треба відповісти, звучить просто. Арешт уже накладено чи ще ні. Від відповіді залежить, який документ ви подаєте і кому саме.

Клопотання за статтею 174 КПК подає підозрюваний, обвинувачений, їхній захисник, а також інший власник або володілець арештованого майна. Людина без процесуального статусу в справі теж має цей інструмент, і про це часто не здогадуються навіть тоді, коли техніку забрали саме в неї.

На скасування арешту працюють такі аргументи.

Структура самого документа лишається простою. Опис вилученого майна, підтвердження права власності або контролю над ним, посилання на порушені строки чи процесуальні помилки і, нарешті, вимога про повернення.

І одразу знімаю поширене очікування. Відсутність у власника статусу підозрюваного сама собою арешт не скасовує. Людина може взагалі не фігурувати у справі як підозрюваний, а арешт на її техніку все одно триватиме, бо суд дивиться на зв'язок майна з провадженням, а не на те, кого саме формально притягають до відповідальності.

Суд визнає власником того, хто володіє ключем. Таку позицію Вищий антикорупційний суд сформулював у справі № 991/10335/23, а апеляційна палата залишила її без змін 31 жовтня 2024 року.

Які докази власності вимагає суд

Звучить сприятливо, проте в тій самій справі третій особі, яка заявила про належність їй активів, відмовили. Суду забракло документального підтвердження купівлі та продажу криптовалюти, скріншотів з особистих кабінетів на біржах і доказів розпорядження активами з моменту створення гаманця. Володіння ключем довело статус власника загалом, але не довело належність конкретних активів конкретній людині.

Звідси виростає робочий перелік того, що варто зібрати заздалегідь, а не в ніч перед засіданням.

Чому варто зберігати оригінали й метадані документів

Тут спрацьовує дзеркальна вимога, і стосується вона вже не слідства, а вас.

Оформлюючи цифрові докази, слідство найчастіше ігнорує вимоги до електронних документів і розриває ланцюжок збереження доказів.

Слідство долучає до справи копію на флешці чи диску, не вилучивши первинного носія, не порахувавши коду файла і не отримавши ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів. Без метаданих і без оригіналу такий запис у суді розсипається, бо довести відсутність втручання процесуально неможливо. Для власника криптоактиву звідси випливає проста річ. Зберігайте оригінали й метадані своїх документів так, ніби доводити ланцюг контролю доведеться саме вам.

Що суд вкладає в обґрунтованість і пропорційність арешту

Ці дві вимоги суд наповнює різним змістом. Обґрунтованість означає показаний зв'язок конкретного пристрою чи активу з подією правопорушення, а не загальну згадку про наявність кримінального провадження. Пропорційність означає, що обмеження триває рівно доти, доки в ньому лишається потреба, і застосовується в найменшому достатньому обсязі. Коли мети можна досягти копією інформації, утримання самого носія пропорційність втрачає.

Єдиного підходу суди ще не виробили. Ухвали слідчих суддів у криптосправах розходяться навіть за схожих обставин, і для захисту це радше добра новина, бо простір для аргументу лишається широким.

Які лінії склалися в ухвалах слідчих суддів

Що практика означає для тягаря доказування

Загальна картина складається така. Практика ще формується, і в частині справ тягар доказування фактично перекладається на власника, хоча процесуально доводити зв'язок майна з провадженням має сторона обвинувачення. Суди частіше скасовують арешт там, де клопотання не показало цього зв'язку, і частіше лишають його там, де слідство довело реальний доступ до акаунта.

Обіцяти результат за цими рішеннями не можна. Кожна ухвала стоїть на своїх обставинах, а суд першої інстанції не зв'язаний висновком сусіднього районного суду.

Цей сценарій приводить на сторінку найбільше людей без жодного процесуального статусу. Операція P2P означає прямий обмін між двома користувачами, коли покупець переказує гривню на картку продавця, а продавець відпускає криптовалюту зі свого гаманця. Біржа виступає тут лише гарантом угоди.

Чому під арешт потрапляє рахунок добросовісного продавця

Проблема починається пізніше. Кошти контрагента згодом кваліфікують як предмет або знаряддя правопорушення, і слідство накладає обтяження на весь ланцюг пов'язаних рахунків. Те, що продавець нічого не знав про походження грошей, на цьому етапі нікого не цікавить, бо його рахунок уже потрапив у ланцюг руху коштів, і добросовісний набувач тут захищений куди слабше, ніж очікує.

На чому будується захист власника рахунку

Захист будується на двох опорах. Перша тримається на доказах законного походження самого активу й реальності операції, тобто на виписках, історії угод на платформі, листуванні з контрагентом. Друга спирається на відсутність зв'язку між власником рахунку та провадженням, і тут працює аргумент, за яким сам факт руху коштів підставою для арешту не стає.

Питання про те, чи вести P2P через ФОП, розбирати тут не буду, бо податковий режим для віртуальних активів поки тримається на неухваленому проєкті й будувати на ньому підприємницьку модель зарано.

Роботу в такій справі зручно розкладати за стадіями, бо на кожній стадії свій документ і свій строк.

Перед усім цим зазвичай іде первинна консультація з аналізом документів, а далі юридична компанія "Чумак і Партнери" веде справу або за окремими процесуальними діями, або комплексно, залежно від обсягу активів і складності провадження.

Криптоактиви рідко фігурують у справі самі по собі. Поруч часто стоїть провадження про несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних систем, і тоді захист веде адвокат з кіберзлочинів, який однаково впевнено працює і з процесуальною частиною, і з технічною природою доказів.

Результату я не обіцяю, і жоден адвокат не має права його обіцяти. Обіцяти можна роботу, тобто позицію, документи й дотримані строки.