Оновлено: Листопад 2025 року
Автор: Сергій Чумак, керуючий партнер AO «Чумак і Партнери» — адвокат із 15-річним досвідом у кримінальних провадженнях, спеціалізується на захисті у справах проти національної безпеки (ст. 111, 111-1 ККУ).
Дисклеймер: Інформація носить загальний характер і не замінює консультацію спеціаліста. Ця публікація пояснює, які дії закон визначає як колабораційні, які покарання передбачено статтею 111-1 Кримінального кодексу України, як відмежувати колабораціонізм від державної зради та пособництва, і що важливо врахувати для захисту.
«У справах за ст. 111-1 ключове — довести відсутність добровільності, публічності або реальної користі для окупаційної влади. Ми вибудовуємо захист навколо контексту примусу, доказів відсутності умислу та невідповідності кваліфікації фактам. Це дає результат навіть у найжорсткіших провадженнях».
— Сергій Чумак, керуючий партнер AO «Чумак і Партнери».
Коротко про головне: що таке колабораціонізм і яка відповідальність?
Стаття 111-1 Кримінального кодексу України, що діє з 15 березня 2022 року, визначає 8 форм таких дій. Від публічних закликів на підтримку агресора до роботи в окупаційних органах влади.
Відповідальність варіюється від заборони обіймати певні посади на 10–15 років до позбавлення волі. У найтяжчих випадках — довічне ув'язнення.
Ключові ознаки для кваліфікації — добровільність дій та умисел на співпрацю. Дії, вчинені під примусом або для забезпечення життєво важливих потреб населення (наприклад, робота лікаря чи комунальника), не повинні автоматично криміналізуватися. Це підтверджується міжнародним гуманітарним правом та рекомендаціями Офісу Генпрокурора.
Що таке колабораційна діяльність: визначення та суть
Коротка відповідь: Колабораційна діяльність — це передбачене ст. 111-1 КК України умисне співробітництво з державою-агресором або окупаційними органами на шкоду національній безпеці. Зокрема через публічне заперечення збройної агресії РФ, пропаганду, передачу матеріальних ресурсів, роботу в окупаційних структурах, участь у псевдовиборах або «референдумах».
Розгорнуто: В українському праві поняття закріплено через кримінально-правову заборону. Охоплює дії, що підтримують, легітимізують або забезпечують діяльність окупаційної адміністрації.
Визначальними є: добровільність (усвідомленість), публічність (для інформаційних форм) і надання фактичної користі окупаційним органам (для організаційних чи майнових форм). Дії, вчинені під примусом, у стані «примусового середовища», за наявності реальних погроз життю або здоров'ю — підлягають іншій оцінці відповідно до ст. 40 КК України.
Це підтверджують і застереження міжнародних правозахисних організацій щодо необхідності врахування примусу в умовах окупації. За даними Центру прав людини ZMINA, спектр інкримінованих дій у практиці охоплює інформаційний, посадовий, економічний, освітній та політичний колабораціонізм. Що потребує чіткого розмежування з дозволеною життєво необхідною діяльністю на окупованих територіях.
Ключові ознаки колабораційної діяльності
Добровільність
Усвідомлений характер дій без примусу. Наявність вибору та можливості відмовитися.
Ключовий критерій
Публічність
Доступ невизначеного кола осіб. Відкриті заклики, публікації, виступи, заходи.
Для інформаційних форм
Реальна шкода
Фактична користь окупаційній владі. Підтримка, легітимізація, ресурсне забезпечення.
Об'єктивна сторона
Відсутність будь-якої з цих ознак:
Якщо дії вчинені під примусом, для забезпечення життєво необхідних функцій (медицина, комунальні послуги) або без публічності та реальної шкоди — склад злочину відсутній або підлягає іншій правовій оцінці.
Основні ознаки та відмінність від пособництва і державної зради
Державна зрада (ст. 111 ККУ) вчиняється виключно громадянами України і охоплює ширший спектр допомоги іноземній державі на шкоду суверенітету.
Пособництво — форма співучасті (ст. 27 ККУ) і потребує доведення основного злочину.
Усі три посягають на основи національної безпеки, але ст. 111-1 спеціально сфокусована на взаємодії з агресором або окупаційною адміністрацією у визначених законом формах. Судова практика відзначає єдність безпосереднього об'єкта для частин ст. 111-1 та можливість сукупності з іншими злочинами.
На практиці найрезонансніші справи стосуються саме посадового колабораціонізму та державної зради. Прикладами є справи проти колишніх міських голів Куп'янська (Геннадій Мацегора) та Рубіжного (Сергій Хортів), які відкрито перейшли на бік окупаційної влади. Такі дії, що включають передачу контролю над містом та участь у створенні окупаційних адміністрацій, зазвичай кваліфікуються за найтяжчими частинами статті 111-1 або за статтею 111 (Державна зрада).
Відмінності колабораціонізму від інших злочинів
| Критерій | Колабораціонізм (ст. 111-1) | Державна зрада (ст. 111) | Пособництво (ст. 27) |
|---|---|---|---|
| Об'єкт посягання | Національна безпека через взаємодію з агресором/окупаційною владою | Суверенітет, територіальна цілісність, обороноздатність України | Об'єкт основного злочину, якому надається допомога |
| Суб'єкт | Переважно громадяни України (окремі форми можуть охоплювати інших осіб) | Виключно громадяни України | Будь-яка особа, що надає допомогу у вчиненні злочину |
| Об'єктивна сторона | 8 конкретних форм: публічні заклики, посади, пропаганда, передача ресурсів, політичні заходи тощо | Шпигунство, перехід на бік ворога, надання допомоги іноземній державі у підривній діяльності | Інтелектуальна, фізична або матеріальна допомога у вчиненні конкретного злочину |
| Суб'єктивна сторона | Прямий умисел на підтримку держави-агресора або окупаційної влади | Прямий умисел на завдання шкоди суверенітету України | Прямий умисел допомогти у вчиненні основного злочину |
| Санкції | Від заборони посад (10-15 років) до довічного ув'язнення залежно від частини | Позбавлення волі на строк від 12 до 15 років або довічне | Залежить від санкції основного злочину (може бути пом'якшено) |
| Особливості кваліфікації | Самостійний склад; можливість сукупності з іншими злочинами | Спеціальний склад; поглинає менш тяжкі посягання на нацбезпеку | Форма співучасті; потребує доведення основного злочину |
Увага: Помилкова кваліфікація між цими складами трапляється часто. Захист має чітко розмежовувати фактичні дії від юридичної кваліфікації та вимагати точного доведення всіх елементів складу злочину.
"Зрада" чи виживання: реальні історії людей під окупацією
Коротко: Закон про колабораціонізм, хоч і необхідний, часто не враховує реалій життя в окупації. Люди, що забезпечували базові потреби громад, опиняються під слідством. Втрачають роботу та репутацію, навіть якщо їхні дії не мали злочинного умислу.
50-річна дитяча психологиня з Харківщини залишилася в окупованому місті, щоб допомагати місцевим жінкам та дітям долати стрес. На прохання окупаційної адміністрації вона написала для місцевої газети статтю з професійними порадами, як підтримати дітей під час війни. Без жодної політичної агітації.
Після деокупації, попри зняття всіх підозр СБУ, місцева влада внесла її до «чорних списків». Назвавши колаборанткою за факт публікації. Вона втратила роботу і можливість працевлаштуватися навіть у благодійних фондах.
Електрик з Лиману, який очолив комунальне підприємство для відновлення світла в місті перед зимою, був засуджений до трьох років ув'язнення. Його головним мотивом була необхідність утримувати сім'ю з новонародженою дитиною та забезпечити місто електрикою. Суд першої інстанції не врахував крайню необхідність його дій.
Чи справедливо це? Питання залишається відкритим.
Стаття 111-1 ККУ: Кримінальна відповідальність за колабораціонізм
Відповідальність охоплює публічне заперечення або виправдання агресії РФ, пропаганду, передачу матеріальних ресурсів, добровільне обіймання посад у незаконних окупаційних органах, участь у псевдовиборах або «референдумах» тощо. Санкції — від заборони обіймати посади до позбавлення волі (у тяжких випадках — 10–15 років і більше), з можливими додатковими покараннями, зокрема конфіскацією майна.
Досудове розслідування за ст. 111-1 здійснюють слідчі органів безпеки (СБУ) за правилами КПК. Добровільний характер дій — визначальна умова криміналізації. Контекст примусу оцінюється з урахуванням ст. 40 КК України.
На практиці суди часто надають значення формальному факту зайняття посади в окупаційних структурах, що критикується правозахисниками.
Стаття 111-1 ККУ: частини і санкції (станом на 10.11.2025)
| Частина | Опис діяння | Основне покарання | Додаткові санкції |
|---|---|---|---|
| Ч. 1 | Публічне заперечення агресії РФ, заклики до підтримки агресора | Заборона посад 10-15 років | Без конфіскації |
| Ч. 2 | Некерівна посада в окупаційних органах | Заборона посад 10-15 років | Можлива конфіскація |
| Ч. 3 | Пропаганда в освітніх закладах | Виправні роботи до 2 років, арешт до 6 міс. або позбавлення волі до 3 років | Заборона посад 10-15 років |
| Ч. 4 | Передача матеріальних ресурсів; господарська діяльність з агресором | Штраф до 170 000 грн або позбавлення волі 3-5 років | Можлива конфіскація; заборона посад |
| Ч. 5 | Керівна посада в окупаційних органах | Позбавлення волі 5-10 років | Заборона посад 10-15 років; можлива конфіскація |
| Ч. 6 | Організація політичних заходів; псевдовибори/референдуми | Позбавлення волі 10-12 років | Заборона посад; можлива конфіскація |
| Ч. 7 | Участь у окупаційних судах/силових органах; збройних формуваннях | Позбавлення волі 12-15 років | Заборона посад; конфіскація |
| Ч. 8 | Кваліфікований склад: загибель людей або тяжкі наслідки | Позбавлення волі 15 років або довічне | Конфіскація майна; заборона посад |
Примітка: За тяжкими та особливо тяжкими злочинами проти національної безпеки застава не застосовується. Можливі запобіжні заходи: тримання під вартою, домашній арешт, особисте зобов'язання.
«Статтю 111-1 запроваджено Законом № 2108-IX від 03.03.2022; чинна з 15.03.2022». — Верховна Рада України (2022).
Розгорнуто: Верховна Рада сформувала правову основу криміналізації колабораціонізму як елемент законодавства про протидію агресії. Прийняття відбувалося в умовах воєнного стану, що зумовило стислий процес і критику правозахисників щодо широти формулювань і ризику переслідування за життєво необхідні функції в окупації (ZMINA, 2024; HRW, 2024).
Водночас судова практика та роз'яснення ОГП/СБУ конкретизують межі відповідальності. Станом на 2025 рік на розгляді перебували проєкти змін, зокрема щодо гуманізації відповідальності, але підтвердженої дати їх прийняття немає.
Судова практика і статистика: що відомо і де «вузькі місця»
Хоча офіційної повної статистики від ОГП за 2022–2024 роки у відкритому доступі немає, дані правозахисних організацій свідчать про тисячі проваджень. Частка обвинувальних вироків наближається до 100%, що викликає занепокоєння щодо справедливості судочинства.
Статистика проваджень за ст. 111-1 ККУ
Дані за 2022–2024 роки (станом на вересень 2024)
Розподіл вироків за типами колабораціонізму
Запобіжні заходи
- Тримання під вартою — найпоширеніший захід
- Домашній арешт — рідше застосовується
- Застава — не застосовується за тяжкими складами
- Особисте зобов'язання — у виняткових випадках
Угоди про визнання винуватості
Широко застосовуються у справах за менш тяжкими частинами ст. 111-1. Дозволяють уникнути тривалого ув'язнення, але унеможливлюють апеляцію.
Тривожна тенденція судової практики
Відсоток обвинувальних вироків у 99.7% викликає серйозне занепокоєння міжнародних правозахисних організацій (Human Rights Watch, ZMINA) щодо справедливості судочинства та врахування контексту примусу в умовах окупації.
Примітка: Наведена статистика базується на даних правозахисних організацій. Офіційна повна статистика від Офісу Генерального прокурора у відкритому доступі відсутня. Дані можуть змінюватися в міру надходження нової інформації.
Судова практика демонструє тривожну тенденцію: відсоток обвинувальних вироків у справах про колабораціонізм наближається до 100%. Це викликає занепокоєння щодо справедливості судочинства і пояснюється кількома факторами:
Застереження МГП та права людини
Міжнародне гуманітарне право (МГП) допускає продовження життєво необхідних цивільних функцій на окупованих територіях. Національне право і судова практика мають враховувати примус і контекст. Це важливо для справедливості та майбутньої реінтеграції.
Ключовим документом є IV Женевська конвенція.
Стаття 56 прямо зобов'язує окупаційну владу підтримувати діяльність медичних закладів, а медичному персоналу дозволяється виконувати свої обов'язки. Стаття 50 стосується догляду за дітьми та їхнього виховання.
Криміналізація роботи лікарів чи вчителів, які забезпечують базові потреби населення, суперечить духу цих норм. Українські суди та прокурори, згідно з рекомендаціями ОГП від травня 2024 року, мають враховувати, чи не були дії особи спрямовані саме на виконання цих гуманітарних функцій.
Для порівняння: після Другої світової війни у Франції відбувся процес «правової чистки» (épuration légale), в ході якого тисячі людей були засуджені за співпрацю з нацистським режимом. Цей досвід показує, наскільки складним є баланс між справедливістю та національним примиренням.
Як будується обвинувачення і як на нього відповідати
Коротка відповідь: Типові блоки обвинувачення — «публічні дії» (мережа, мітинги), «посади» (накази/штати окупантів), «матеріальні ресурси» (логістика, фінанси, транспорт), «політичні заходи» (псевдовибори). Захист працює через детальний фактаж, технічні експертизи, контекст примусу і процесуальний контроль.
Практичні кроки захисту:
Кейс компанії: У провадженні масив доказів складався зі скріншотів та «анонімних» свідчень. Адвокати домоглися виключення частини доказів як недопустимих та провели альтернативні експертизи. Результат — звуження обвинувачення і зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Що робити в перші 24–72 години після підозри/виклику/затримання
Важливий момент: перші години після затримання — критичні. Саме тоді закладається основа вашого захисту або, навпаки, створюються докази проти вас.
Типові помилки і ризики під час слідства
На практиці: клієнт, який дав пояснення без адвоката, намагаючись «прояснити ситуацію», фактично підтвердив ключові елементи обвинувачення. Виправити це потім було майже неможливо.
Часті запитання про колабораційну діяльність
Відповіді на найпоширеніші питання про ст. 111-1 ККУ
Джерела і нормативні посилання
Етапи кримінального провадження за ст. 111-1 ККУ
Повідомлення про підозру
СБУ вручає письмове повідомлення з викладом обставин злочину та правової кваліфікації. З цього моменту особа набуває статусу підозрюваного.
Ключовий момент для залучення адвоката
Обрання запобіжного заходу
Протягом 60 годин слідчий або прокурор подає клопотання до суду про застосування запобіжного заходу (тримання під вартою, домашній арешт, застава тощо).
За тяжкими злочинами проти нацбезпеки застава не застосовується
Досудове розслідування
Збір доказів: допити, обшуки, експертизи, перевірка публікацій, встановлення фактів добровільності та публічності дій. Захист подає клопотання, оскаржує дії слідчого.
Технічні експертизи
Допити свідків
Суд першої інстанції
Перевірка доказів добровільності, публічності, реальної шкоди. Оцінка контексту примусу. Дослідження допустимості доказів. Ухвалення вироку або закриття справи.
У практиці майже 100% обвинувальних вироків
Апеляція / Касація
Оскарження вироку в апеляційному або касаційному порядку. Можливість перегляду фактів справи, перекваліфікації, пом'якшення покарання або скасування вироку.
Угоди про визнання винуватості унеможливлюють апеляцію
Роль захисника на кожному етапі:
- Фіксація процесуальних порушень
- Збір доказів примусу та контексту
- Оскарження недопустимих доказів
- Технічна експертиза цифрових слідів
- Контроль законності слідчих дій
Негайно після виклику на допит або повідомлення про підозру. Не давати пояснень без адвоката. Фіксувати всі ознаки примусу та контекст.