Skip links

Колабораційна діяльність в Україні

колабораційна діяльність

Оновлено: Листопад 2025 року

Автор: Сергій Чумак, керуючий партнер AO «Чумак і Партнери» — адвокат із 15-річним досвідом у кримінальних провадженнях, спеціалізується на захисті у справах проти національної безпеки (ст. 111, 111-1 ККУ).


Дисклеймер: Інформація носить загальний характер і не замінює консультацію спеціаліста. Ця публікація пояснює, які дії закон визначає як колабораційні, які покарання передбачено статтею 111-1 Кримінального кодексу України, як відмежувати колабораціонізм від державної зради та пособництва, і що важливо врахувати для захисту.


«У справах за ст. 111-1 ключове — довести відсутність добровільності, публічності або реальної користі для окупаційної влади. Ми вибудовуємо захист навколо контексту примусу, доказів відсутності умислу та невідповідності кваліфікації фактам. Це дає результат навіть у найжорсткіших провадженнях».

— Сергій Чумак, керуючий партнер AO «Чумак і Партнери».

Коротко про головне: що таке колабораціонізм і яка відповідальність?

Колабораціонізм — це умисна співпраця громадянина України з державою-агресором (РФ) або її окупаційною адміністрацією, яка шкодить національній безпеці.
Стаття 111-1 Кримінального кодексу України, що діє з 15 березня 2022 року, визначає 8 форм таких дій. Від публічних закликів на підтримку агресора до роботи в окупаційних органах влади.

Відповідальність варіюється від заборони обіймати певні посади на 10–15 років до позбавлення волі. У найтяжчих випадках — довічне ув'язнення.

Ключові ознаки для кваліфікації — добровільність дій та умисел на співпрацю. Дії, вчинені під примусом або для забезпечення життєво важливих потреб населення (наприклад, робота лікаря чи комунальника), не повинні автоматично криміналізуватися. Це підтверджується міжнародним гуманітарним правом та рекомендаціями Офісу Генпрокурора.

Що таке колабораційна діяльність: визначення та суть

Коротка відповідь: Колабораційна діяльність — це передбачене ст. 111-1 КК України умисне співробітництво з державою-агресором або окупаційними органами на шкоду національній безпеці. Зокрема через публічне заперечення збройної агресії РФ, пропаганду, передачу матеріальних ресурсів, роботу в окупаційних структурах, участь у псевдовиборах або «референдумах».

Розгорнуто: В українському праві поняття закріплено через кримінально-правову заборону. Охоплює дії, що підтримують, легітимізують або забезпечують діяльність окупаційної адміністрації.

Визначальними є: добровільність (усвідомленість), публічність (для інформаційних форм) і надання фактичної користі окупаційним органам (для організаційних чи майнових форм). Дії, вчинені під примусом, у стані «примусового середовища», за наявності реальних погроз життю або здоров'ю — підлягають іншій оцінці відповідно до ст. 40 КК України.

«Потрібно враховувати примус і умови окупації, коли люди виконують життєво необхідну роботу». — Human Rights Watch (2024).

Це підтверджують і застереження міжнародних правозахисних організацій щодо необхідності врахування примусу в умовах окупації. За даними Центру прав людини ZMINA, спектр інкримінованих дій у практиці охоплює інформаційний, посадовий, економічний, освітній та політичний колабораціонізм. Що потребує чіткого розмежування з дозволеною життєво необхідною діяльністю на окупованих територіях.

«Інкриміновані дії охоплюють інформаційний, посадовий, економічний, освітній та політичний колабораціонізм». — ZMINA (2024–2025).

Ключові ознаки колабораційної діяльності

Добровільність

Усвідомлений характер дій без примусу. Наявність вибору та можливості відмовитися.

Ключовий критерій

Публічність

Доступ невизначеного кола осіб. Відкриті заклики, публікації, виступи, заходи.

Для інформаційних форм

Реальна шкода

Фактична користь окупаційній владі. Підтримка, легітимізація, ресурсне забезпечення.

Об'єктивна сторона

Відсутність будь-якої з цих ознак:

Якщо дії вчинені під примусом, для забезпечення життєво необхідних функцій (медицина, комунальні послуги) або без публічності та реальної шкоди — склад злочину відсутній або підлягає іншій правовій оцінці.

Основні ознаки та відмінність від пособництва і державної зради

Колабораціонізм (ст. 111-1 ККУ) — самостійний склад із власними діями та санкціями.
Державна зрада (ст. 111 ККУ) вчиняється виключно громадянами України і охоплює ширший спектр допомоги іноземній державі на шкоду суверенітету.
Пособництво — форма співучасті (ст. 27 ККУ) і потребує доведення основного злочину.

Усі три посягають на основи національної безпеки, але ст. 111-1 спеціально сфокусована на взаємодії з агресором або окупаційною адміністрацією у визначених законом формах. Судова практика відзначає єдність безпосереднього об'єкта для частин ст. 111-1 та можливість сукупності з іншими злочинами.

Порівняльна характеристика
Суб'єкт: для державної зради — лише громадянин України; за 111-1 відповідальність, як правило, адресована громадянам України, але окремі форми охоплюють і надання ресурсів чи діяльність у взаємодії з агресором. Для пособництва — будь-який умисний співучасник основного злочину.
Об'єктивна сторона: 111-1 охоплює публічне заперечення або схвалення агресії, пропаганду, роботу в окупаційних органах, передачу матеріальних ресурсів, організацію «виборів/референдумів», іншу діяльність на користь агресора. 111 — шпигунство, перехід на бік ворога, підривна діяльність. 27 (пособництво) — допомога у вчиненні конкретного злочину.
Вина: у 111-1 умисел спрямований на підтримку держави-агресора; для зради — прямий умисел на шкоду Україні; для пособництва — прямий умисел допомогти у вчиненні злочину.

На практиці найрезонансніші справи стосуються саме посадового колабораціонізму та державної зради. Прикладами є справи проти колишніх міських голів Куп'янська (Геннадій Мацегора) та Рубіжного (Сергій Хортів), які відкрито перейшли на бік окупаційної влади. Такі дії, що включають передачу контролю над містом та участь у створенні окупаційних адміністрацій, зазвичай кваліфікуються за найтяжчими частинами статті 111-1 або за статтею 111 (Державна зрада).

Відмінності колабораціонізму від інших злочинів

Критерій Колабораціонізм (ст. 111-1) Державна зрада (ст. 111) Пособництво (ст. 27)
Об'єкт посягання Національна безпека через взаємодію з агресором/окупаційною владою Суверенітет, територіальна цілісність, обороноздатність України Об'єкт основного злочину, якому надається допомога
Суб'єкт Переважно громадяни України (окремі форми можуть охоплювати інших осіб) Виключно громадяни України Будь-яка особа, що надає допомогу у вчиненні злочину
Об'єктивна сторона 8 конкретних форм: публічні заклики, посади, пропаганда, передача ресурсів, політичні заходи тощо Шпигунство, перехід на бік ворога, надання допомоги іноземній державі у підривній діяльності Інтелектуальна, фізична або матеріальна допомога у вчиненні конкретного злочину
Суб'єктивна сторона Прямий умисел на підтримку держави-агресора або окупаційної влади Прямий умисел на завдання шкоди суверенітету України Прямий умисел допомогти у вчиненні основного злочину
Санкції Від заборони посад (10-15 років) до довічного ув'язнення залежно від частини Позбавлення волі на строк від 12 до 15 років або довічне Залежить від санкції основного злочину (може бути пом'якшено)
Особливості кваліфікації Самостійний склад; можливість сукупності з іншими злочинами Спеціальний склад; поглинає менш тяжкі посягання на нацбезпеку Форма співучасті; потребує доведення основного злочину

Увага: Помилкова кваліфікація між цими складами трапляється часто. Захист має чітко розмежовувати фактичні дії від юридичної кваліфікації та вимагати точного доведення всіх елементів складу злочину.

«Помилка кваліфікації між 111-1 і 111 часто виникає, коли прокурор фактично описує підривну діяльність, але обирає зручнішу норму. Захист має змусити суд відокремити 'політично небажану поведінку' від юридично доведеної шкоди» — Сергій Чумак.

"Зрада" чи виживання: реальні історії людей під окупацією

Коротко: Закон про колабораціонізм, хоч і необхідний, часто не враховує реалій життя в окупації. Люди, що забезпечували базові потреби громад, опиняються під слідством. Втрачають роботу та репутацію, навіть якщо їхні дії не мали злочинного умислу.

1
Історія «Олени», психологині

50-річна дитяча психологиня з Харківщини залишилася в окупованому місті, щоб допомагати місцевим жінкам та дітям долати стрес. На прохання окупаційної адміністрації вона написала для місцевої газети статтю з професійними порадами, як підтримати дітей під час війни. Без жодної політичної агітації.

Після деокупації, попри зняття всіх підозр СБУ, місцева влада внесла її до «чорних списків». Назвавши колаборанткою за факт публікації. Вона втратила роботу і можливість працевлаштуватися навіть у благодійних фондах.

2
Історія «Миколи», електрика

Електрик з Лиману, який очолив комунальне підприємство для відновлення світла в місті перед зимою, був засуджений до трьох років ув'язнення. Його головним мотивом була необхідність утримувати сім'ю з новонародженою дитиною та забезпечити місто електрикою. Суд першої інстанції не врахував крайню необхідність його дій.

Чи справедливо це? Питання залишається відкритим.

Стаття 111-1 ККУ: Кримінальна відповідальність за колабораціонізм

Відповідальність охоплює публічне заперечення або виправдання агресії РФ, пропаганду, передачу матеріальних ресурсів, добровільне обіймання посад у незаконних окупаційних органах, участь у псевдовиборах або «референдумах» тощо. Санкції — від заборони обіймати посади до позбавлення волі (у тяжких випадках — 10–15 років і більше), з можливими додатковими покараннями, зокрема конфіскацією майна.

Досудове розслідування за ст. 111-1 здійснюють слідчі органів безпеки (СБУ) за правилами КПК. Добровільний характер дій — визначальна умова криміналізації. Контекст примусу оцінюється з урахуванням ст. 40 КК України.

На практиці суди часто надають значення формальному факту зайняття посади в окупаційних структурах, що критикується правозахисниками.

Стаття 111-1 ККУ: частини і санкції (станом на 10.11.2025)

Частина Опис діяння Основне покарання Додаткові санкції
Ч. 1 Публічне заперечення агресії РФ, заклики до підтримки агресора Заборона посад 10-15 років Без конфіскації
Ч. 2 Некерівна посада в окупаційних органах Заборона посад 10-15 років Можлива конфіскація
Ч. 3 Пропаганда в освітніх закладах Виправні роботи до 2 років, арешт до 6 міс. або позбавлення волі до 3 років Заборона посад 10-15 років
Ч. 4 Передача матеріальних ресурсів; господарська діяльність з агресором Штраф до 170 000 грн або позбавлення волі 3-5 років Можлива конфіскація; заборона посад
Ч. 5 Керівна посада в окупаційних органах Позбавлення волі 5-10 років Заборона посад 10-15 років; можлива конфіскація
Ч. 6 Організація політичних заходів; псевдовибори/референдуми Позбавлення волі 10-12 років Заборона посад; можлива конфіскація
Ч. 7 Участь у окупаційних судах/силових органах; збройних формуваннях Позбавлення волі 12-15 років Заборона посад; конфіскація
Ч. 8 Кваліфікований склад: загибель людей або тяжкі наслідки Позбавлення волі 15 років або довічне Конфіскація майна; заборона посад

Примітка: За тяжкими та особливо тяжкими злочинами проти національної безпеки застава не застосовується. Можливі запобіжні заходи: тримання під вартою, домашній арешт, особисте зобов'язання.

Законодавча база: Закон України № 2108-IX та роль Верховної Ради
Коротка відповідь: Закон № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» ухвалено 03.03.2022; чинний з 15.03.2022; ним ККУ доповнено ст. 111-1 та пов'язані норми.

«Статтю 111-1 запроваджено Законом № 2108-IX від 03.03.2022; чинна з 15.03.2022». — Верховна Рада України (2022).

Розгорнуто: Верховна Рада сформувала правову основу криміналізації колабораціонізму як елемент законодавства про протидію агресії. Прийняття відбувалося в умовах воєнного стану, що зумовило стислий процес і критику правозахисників щодо широти формулювань і ризику переслідування за життєво необхідні функції в окупації (ZMINA, 2024; HRW, 2024).

Водночас судова практика та роз'яснення ОГП/СБУ конкретизують межі відповідальності. Станом на 2025 рік на розгляді перебували проєкти змін, зокрема щодо гуманізації відповідальності, але підтвердженої дати їх прийняття немає.

Судова практика і статистика: що відомо і де «вузькі місця»

Хоча офіційної повної статистики від ОГП за 2022–2024 роки у відкритому доступі немає, дані правозахисних організацій свідчать про тисячі проваджень. Частка обвинувальних вироків наближається до 100%, що викликає занепокоєння щодо справедливості судочинства.

Статистика проваджень за ст. 111-1 ККУ

Дані за 2022–2024 роки (станом на вересень 2024)

9 179
Зареєстровано проваджень
Станом на червень 2024 року
1 948
Ухвалено вироків
Станом на вересень 2024 року
7
Виправдувальних вироків
Із 1 948 вироків за ст. 111-1
99.7%
Обвинувальних вироків
Практично 100% засуджень

Розподіл вироків за типами колабораціонізму

Інформаційний
~45% від загальної кількості
Посадовий
~35% від загальної кількості
Економічний
~15% від загальної кількості
Інші форми
~5% від загальної кількості
Запобіжні заходи
  • Тримання під вартою — найпоширеніший захід
  • Домашній арешт — рідше застосовується
  • Застава — не застосовується за тяжкими складами
  • Особисте зобов'язання — у виняткових випадках
Угоди про визнання винуватості

Широко застосовуються у справах за менш тяжкими частинами ст. 111-1. Дозволяють уникнути тривалого ув'язнення, але унеможливлюють апеляцію.

Тривожна тенденція судової практики

Відсоток обвинувальних вироків у 99.7% викликає серйозне занепокоєння міжнародних правозахисних організацій (Human Rights Watch, ZMINA) щодо справедливості судочинства та врахування контексту примусу в умовах окупації.

Джерело даних
Human Rights Watch, ZMINA
Період даних
Березень 2022 — вересень 2024

Примітка: Наведена статистика базується на даних правозахисних організацій. Офіційна повна статистика від Офісу Генерального прокурора у відкритому доступі відсутня. Дані можуть змінюватися в міру надходження нової інформації.

Чому майже немає виправдувальних вироків?

Судова практика демонструє тривожну тенденцію: відсоток обвинувальних вироків у справах про колабораціонізм наближається до 100%. Це викликає занепокоєння щодо справедливості судочинства і пояснюється кількома факторами:

1
Широке застосування угод про визнання винуватості: Багато обвинувачених, особливо у справах з нетяжкими складами злочину, йдуть на угоду зі слідством, щоб уникнути тривалого ув'язнення. Що унеможливлює подальшу апеляцію та створення виправдувальної практики.
2
Проблеми доказової бази: Як зазначають правозахисники, докази часто збираються на деокупованих територіях і можуть бути неповними або викривленими. Свідчення можуть бути упередженими.
3
Непослідовна кваліфікація: Схожі дії можуть кваліфікуватися за різними частинами статті, що призводить до кардинально різних вироків. Наприклад, засудження бібліотекарки до 10 років заборони обіймати посади за видачу книг і такий самий вирок для голови сільради, яка агітувала за «русский мир».

Застереження МГП та права людини

Міжнародне гуманітарне право (МГП) допускає продовження життєво необхідних цивільних функцій на окупованих територіях. Національне право і судова практика мають враховувати примус і контекст. Це важливо для справедливості та майбутньої реінтеграції.

Ключовим документом є IV Женевська конвенція.

«Окупаційна влада повинна забезпечувати медичну допомогу цивільному населенню на зайнятих територіях». — ICRC (Четверта Женевська конвенція, ст. 56) (1949).

Стаття 56 прямо зобов'язує окупаційну владу підтримувати діяльність медичних закладів, а медичному персоналу дозволяється виконувати свої обов'язки. Стаття 50 стосується догляду за дітьми та їхнього виховання.

Криміналізація роботи лікарів чи вчителів, які забезпечують базові потреби населення, суперечить духу цих норм. Українські суди та прокурори, згідно з рекомендаціями ОГП від травня 2024 року, мають враховувати, чи не були дії особи спрямовані саме на виконання цих гуманітарних функцій.

Для порівняння: після Другої світової війни у Франції відбувся процес «правової чистки» (épuration légale), в ході якого тисячі людей були засуджені за співпрацю з нацистським режимом. Цей досвід показує, наскільки складним є баланс між справедливістю та національним примиренням.

Як будується обвинувачення і як на нього відповідати

Коротка відповідь: Типові блоки обвинувачення — «публічні дії» (мережа, мітинги), «посади» (накази/штати окупантів), «матеріальні ресурси» (логістика, фінанси, транспорт), «політичні заходи» (псевдовибори). Захист працює через детальний фактаж, технічні експертизи, контекст примусу і процесуальний контроль.

Практичні кроки захисту:

Докази «публічності»: технічна атрибуція акаунту, охоплення, аудиторія, контекст публікацій.
«Посади»: добровільність, характер функцій (адміністративні/невладні), наказовий вплив.
«Ресурси»: ланцюг поставок, кінцевий бенефіціар, комерційні або життєві мотиви, відсутність наміру.
«Політичні заходи»: роль, участь, активні дії чи пасивна присутність, доказовість.
Процесуальні гарантії: допустимість доказів, заочність, угоди, запобіжні заходи.

Кейс компанії: У провадженні масив доказів складався зі скріншотів та «анонімних» свідчень. Адвокати домоглися виключення частини доказів як недопустимих та провели альтернативні експертизи. Результат — звуження обвинувачення і зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Що робити в перші 24–72 години після підозри/виклику/затримання

1
Не панікуйте і не давайте жодних пояснень. Ви маєте право на мовчання (ст. 63 Конституції України). Все, що ви скажете, може бути використано проти вас.
2
Негайно вимагайте адвоката. Це ваше ключове право. Не погоджуйтеся на «державного» захисника, якщо є можливість залучити свого.
3
Зафіксуйте час і місце затримання. Якщо вас затримали, вимагайте складання протоколу затримання. Вас мають повідомити про ваші права.
4
Строки: Вас можуть затримати без ухвали суду не більше ніж на 72 години. Протягом 60 годин вас мають доставити до суду для обрання запобіжного заходу.
5
Обшук: Не дозволяйте проводити обшук без ухвали слідчого судді. Вимагайте присутності адвоката та двох понятих. Уважно читайте протокол обшуку перед підписанням.
6
Повідомлення про підозру: Уважно прочитайте документ. Не підписуйте його, якщо не згодні зі змістом, або вкажіть свої зауваження.
7
Зв'яжіться з рідними. Повідомте їх про ситуацію та контакти адвоката.
8
Не підписуйте жодних документів без консультації з адвокатом, особливо угод про визнання винуватості.

Важливий момент: перші години після затримання — критичні. Саме тоді закладається основа вашого захисту або, навпаки, створюються докази проти вас.

Типові помилки і ризики під час слідства

Самообмовні свідчення: Намагання «допомогти слідству» без адвоката часто призводить до самообмови.
Підписання «добровільних» заяв: Слідчі можуть пропонувати підписати заяви, які потім використовуються для доведення «добровільності» співпраці.
Поспішні угоди про визнання винуватості: Це унеможливлює подальшу апеляцію та доведення невинуватості.
Публікації в соцмережах: Будь-які пости чи коментарі під час слідства можуть бути витлумачені проти вас.
Ігнорування процесуальних порушень: Нефіксація порушень під час обшуку чи допиту ускладнює їх оскарження в суді.
Недооцінка важливості доказів примусу: Недостатня увага до збору доказів погроз, тиску чи «примусового середовища».

На практиці: клієнт, який дав пояснення без адвоката, намагаючись «прояснити ситуацію», фактично підтвердив ключові елементи обвинувачення. Виправити це потім було майже неможливо.

Часті запитання про колабораційну діяльність

Відповіді на найпоширеніші питання про ст. 111-1 ККУ

Ні, ознака публічності є ключовою для інформаційних форм колабораціонізму. Приватні висловлювання без доступу невизначеного кола осіб не підпадають під кваліфікацію за ст. 111-1 ККУ. Публічність означає відкритість для невизначеного кола осіб через інтернет, масові заходи або ЗМІ.

Ні, вирішальними є: добровільність зайняття посади, характер функцій та реальна користь для окупаційної влади. Міжнародне гуманітарне право передбачає можливість виконання життєво необхідних функцій на окупованій території (медицина, комунальні послуги, освіта).

Якщо особа працювала під примусом або для забезпечення базових потреб населення без прямого сприяння окупаційній владі — це має враховуватися при кваліфікації.

Досудове розслідування у справах про колабораційну діяльність здійснюють слідчі органів Служби безпеки України (СБУ) відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Процесуальне керівництво здійснює прокурор.

Міжнародне гуманітарне право (зокрема IV Женевська конвенція) передбачає можливість виконання життєво необхідних функцій на окупованій території. Медичний персонал, комунальники, педагоги можуть продовжувати роботу для забезпечення базових потреб населення.

Національна судова практика є неоднорідною, тому критично важливо фіксувати докази примусу та життєвої необхідності дій з адвокатом.

Так, заочний вирок можна оскаржити, але процедура є складною і вимагає доведення неможливості участі в суді з поважних причин. Важливо залучити досвідченого адвоката для такого оскарження.

Заочні провадження викликають занепокоєння правозахисних організацій щодо справедливості судочинства, оскільки обвинувачений не має можливості особисто брати участь у захисті.

Навіть як свідок ви маєте право на адвоката відповідно до ст. 66 КПК України. Не варто йти на допит без попередньої консультації з адвокатом, оскільки ваші показання можуть бути використані проти вас або інших осіб.

Важливо: Статус свідка може змінитися на підозрюваного під час допиту. Будьте обережні з відповідями.

Затримання без ухвали суду можливе не більше ніж на 72 години. Протягом 60 годин з моменту затримання особу мають доставити до суду для вирішення питання про запобіжний захід.

Після цього строку або суд обирає запобіжний захід (тримання під вартою, домашній арешт тощо), або особу звільняють.

За найтяжчими складами (частина 8 ст. 111-1 ККУ), які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, передбачено позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади.

Джерела і нормативні посилання

Кримінальний кодекс України — ст. 40, ст. 27, ст. 111, ст. 111-1: https://zakon.rada.gov.ua
Закон № 2108-IX від 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua
Офіс Генерального прокурора — огляди/роз'яснення: https://gp.gov.ua
Служба безпеки України — інформаційні матеріали: https://ssu.gov.ua
Human Rights Watch, звіт 2024 щодо колабораціонізму: https://www.hrw.org
ZMINA, дослідження 2024–2025: https://zmina.ua
Судова практика: ЄДРСР — https://reyestr.court.gov.ua; апеляційні суди (зокрема Харківський) — https://hcac.court.gov.ua
ICRC — міжнародне гуманітарне право: https://www.icrc.org
Практична довідка від автора
Принцип 1 — добровільність/примус: фіксуйте погрози, накази, блокпости, сімейні обставини, що позбавляли вибору; збирайте письмові й аудіовізуальні підтвердження.
Принцип 2 — публічність: документуйте чисельність аудиторії, налаштування приватності, контекст висловлювань, відсутність організації або закликів.
Принцип 3 — реальна шкода: аналізуйте, чи була фактична користь окупаційній владі або лише формальна присутність без впливу.

Етапи кримінального провадження за ст. 111-1 ККУ

1

Повідомлення про підозру

СБУ вручає письмове повідомлення з викладом обставин злочину та правової кваліфікації. З цього моменту особа набуває статусу підозрюваного.

Ключовий момент для залучення адвоката

2

Обрання запобіжного заходу

Протягом 60 годин слідчий або прокурор подає клопотання до суду про застосування запобіжного заходу (тримання під вартою, домашній арешт, застава тощо).

За тяжкими злочинами проти нацбезпеки застава не застосовується

3

Досудове розслідування

Збір доказів: допити, обшуки, експертизи, перевірка публікацій, встановлення фактів добровільності та публічності дій. Захист подає клопотання, оскаржує дії слідчого.

Технічні експертизи

Допити свідків

4

Суд першої інстанції

Перевірка доказів добровільності, публічності, реальної шкоди. Оцінка контексту примусу. Дослідження допустимості доказів. Ухвалення вироку або закриття справи.

У практиці майже 100% обвинувальних вироків

5

Апеляція / Касація

Оскарження вироку в апеляційному або касаційному порядку. Можливість перегляду фактів справи, перекваліфікації, пом'якшення покарання або скасування вироку.

Угоди про визнання винуватості унеможливлюють апеляцію

Роль захисника на кожному етапі:
  • Фіксація процесуальних порушень
  • Збір доказів примусу та контексту
  • Оскарження недопустимих доказів
  • Технічна експертиза цифрових слідів
  • Контроль законності слідчих дій
Коли звертатися по допомогу

Негайно після виклику на допит або повідомлення про підозру. Не давати пояснень без адвоката. Фіксувати всі ознаки примусу та контекст.

Телефон для термінового зв'язку: +38 (067) 82 999 82.
Зміст
Сергій Чумак

+38 (067) 82 999 82

12+
Досвід роботи наших спеціалістів

Протягом цього періоду ми успішно вирішуємо різноманітні правові питання, відзначаючись високим ступенем експертизи та професіоналізму.

Захистимо ваші права разом!

Наші адвокати готові допомогти вам змінити хід справи на вашу користь. Зверніться до нас для підтримки.